Після демонстрації у ефірі ТВі у програмі “Знак Оклику” спеціального розслідування нашого журналіста Костянтина Усова “Лук’янівка. Тюрма N1” і того гучного резонансу, який воно викликало, хотілося би подякувати усім за ті слова підтримки, які наша команда отримала за ці останні дні. Так само ми вдячні і за критичні зауваження, до яких дослухаємося. Ми свідомі того, що показавши цей фільм, наразили на небезпеку посилення репресій певних його героїв, хоча, повірте, зі свого боку зробили все можливе аби убезпечити їх від гніву тюремників. Переконані, що демонстрація “Лук’янівки. Тюрми N1” стратегічно несе більше плюсів ніж мінусів для суспільства. У тому числі для бранців цього СІЗО і нинішніх, і майбутніх. Тільки оприлюднюючи ганебні факти є шанс змінити бодай щось. І я, і Костя вже надали письмові пояснення старшому слідчому прокуратури Шевченківського району м. Києва, який проводить дослідчу перевірку фактів показаних у фільмі. Наскільки мені зрозуміло, мова йде про порушення кримінальної справи (а можливо навіть і не однієї). Але “фактових” чи “у відношенні” та за якими статтями Кримінального кодексу – наразі загадувати не беремося.
Здається, ми із фільмом потрапили в тему саме тому, що завдяки політиці влади в Україні тюрма поступово стає самодостатнім персонажем активного суспільно-політичного життя. Сьогодні тюрма, без сумніву, фактор публічної політики. Тюрма – на перших шпальтах газет. Тюрма – перша новина на ТБ. Одні тюрмою лякають. Інші тюрмою пишаються. “Автозак” – в Україні найпопулярніше авто сезону 2010-2011-2012 років. Сидітимуть усі! Саджаючи своїх головних політичних противників у в’язниці, Президент Янукович ніби задовольняє свої юнацькі комплекси, сформовані, як відомо, саме за гратами. Свідомість молодої людини, навіки скаліченої тюремним досвідом не може бути іншою. Отримавши владу, така людина навіть підсвідомо будуватиме тюрму, але вже на волі.
