В рамка всесвітньоі акціі ініційованої громадськими організаціями украінських трудових мігрантів в захист конституційних прав повязаних з наступними виборами до ВР, 13 травня у Лісабоні відбулося громадське Віче, на якому після обговорення була схвалена Резолюція- звернення до Президента та Голови ВР Украіни, а також обговоренні наступні кроки боротьби за громадські права.
Резолюція Народного Віча
Лісабон, 13 травня 2012 року
Президенту України,
Віктору Януковичу
Голові Верховної Ради України,
Володимиру Литвину
4 квітня 2012 року, Конституційний Суд України на подання 59 депутатів від Партії Регіонів прийняв рішення, яким визнав, що частина 2 статті 22 Закону про вибори суперечить Конституції України.
Цим рішенням Конституційний Суд створив законодавчий вакуум, позбавивши виборців, що знаходяться за кордоном права голосу за кандидатів в депутати в мажоритарних округах. Верховна Рада України, обов’язком якої було врегулювати цю правову колізію, ніяк не відреагувала на це рішення, залишивши ситуацію без змін.
Таким чином, діюча редакція Закону України про вибори народних депутатів дискримінує громадян України, що проживають за кордоном, через місце проживання в порівнянні з виборцями в Україні. Виборці в Україні отримають 2 бюлетені для голосування, а виборці за кордоном – 1. Отже, громадяни України, що проживають чи перебувають за кордоном є позбавлені рівного виборчого права і не зможуть здійснити в повноті свого волевиявлення на наступних парламентських виборах. Таких виборців лише за попередніми списками ЦВК близько 450000, з 1,5млн. українських громадян, що зараз офіційно знаходяться за кордоном.
Ця правова ситуація є грубим порушенням конституційних прав громадян України і є антиконституційною за своєю суттю, оскільки суперечить статтям 21, 22, 24, 38, 70 Основного Закону.
Ситуація, що склалася, виводить виборчий процес за межі конституційних гарантій громадян України. В зв’язку з цим, при збереженні такої редакції Закону, наступні парламентські вибори не можуть відповідати нормам правової держави, оскільки дискримінують основні права частини громадян, а саме право вибирати до найвищого органу законодавчої влади представників, що будуть відстоювати їхні права.
І, якщо Парламент та Президент України проігнорують конституційні права громадян, які щороку переводять в державу кошти на рівні річних іноземних інвестицій, то й ми, українські трудові мігранти, яким не знайшлося праці на Батьківщині, але, які не тільки підтримують економіку України, але й пропагують її культуру та ім’я у світі, не зможемо більше визнавати українську владу правовою, а устрій в українській державі – демократичним.
Тим самим отримаємо моральне право інформувати широку світовову громадськість про грубі порушення основного Закону в Україні та всіма циівлізованими методами боротися за відновлення демократії в нашій Батьківщині.