Про «підвищення рівня терористичної загрози», намір Захарченка ««відрегулювати» доступу до інформації в інтернеті й про реальні обшуки без лапок
Політичний терор, як, власне й тероризм, має одну підступну особливість – неясність. Не знаємо, де прихована небезпека та й хто нам бажає зла – чи це якась ворожа держава, група в суспільстві, чи наш трохи дикуватий сусід. Невідомо теж, чи хтось не вирішить, що саме ми становимо загрозу.
Боротьба з тероризмом за визначенням не може проводитися відкрито. Суспільство фактично відмовляється від права знати про всі дії влади заради власної безпеки. Саме тому надзвичайно важливо дійти згоди, що саме становить загрозу. Всі нормативно-правові документи повинні бути чіткі та передбачувані.
Такої чіткості в Україні немає, навпаки, зростає загрозлива тенденція до розширення повноважень влади за відсутності ясності та передбачуваності. За відсутності реальної «терористичної загрози»
Це прямо загрожує кожному з нас.
Якщо Ви погоджуєтесь з нижченаведеною заявою, приєднатися можна за адресою realnazahroza@gmail.com
Проти зазіхань на демократичні свободи під виглядом «боротьби з тероризмом»
У підписаному Президентом рішенні Ради національної безпеки і оборони України «Про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом в Україні», стверджується, що «останнім часом надзвичайно серйозною проблемою стає підвищення рівня терористичної загрози в Україні». У звˈязку з цим досить сумнівним твердженням пропонується «аналіз» причин тероризму та низка заходів. Мова йде, зокрема, про якісь розмиті «прояви терористичного характеру», радикально налаштовані сили», «радикалізм, екстремізм, політизацію проблематики міжнаціональних, етноконфесійних відносин».
Навіть, якщо припустити, що до моменту ухвалення нових законопроектів, будуть приготовлені чіткі визначення термінів «тероризм», «радикалізм» і «екстремізм» та обсягів їх застосування, цілком очевидно, що інші формулювання в рішенні відкривають можливості для зловживань та репресивних заходів проти опонентів. Не важко, наприклад, передбачити ситуацію, де політична влада могла вважати пильну увагу до «накопичення багатьох нерозв’язаних соціальних проблем» доказом «радикальної налаштованості».
Згідно з рішенням мають бути розроблені законопроекти, які серед іншого надають додаткові повноваження правоохоронцям. Наразі видається ймовірним, що повноваження дістануть без чітко визначеної межі між плюралізмом, природним для демократичного суспільства, й «екстремізмом».
Маємо більш ніж достатньо підстав сумніватися в задекларованих планах, зокрема, щодо «визначення порядку визнання організацій терористичними, їх ліквідації, конфіскації належного таким організаціям майна». В Одесі в травні розпущено одну громадську організацію, бо якоюсь аномімною «експертизою» установлено, ніби вона «пропагувала екстремізм». По всій країні проводяться обшуки мусульманських родин. Тобто до родин українських громадян завітають озброєні силовики, щоб допитувати їх про книжки, які читають, до якій мусульманскій течії вони належать, «що таке джихад», тощо. Все це викликає обґрунтовані сумніви щодо розуміння правоохоронними органами «боротьби з тероризмом», а тепер хочуть їхні повноваження посилити.
Не надто легко вірити, що йдеться про боротьбу саме з тероризмом, особливо на тлі наміру Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка ««відрегулювати» такі «стосунки» та можливість доступу до інформації в інтернеті.
Які стосунки? Якщо дніпропетровські підривники дійсно користувалися інструкціями з інтернету, то треба ті інструкції якнайшвидше прибрати. Але до чого ще збираються закрити доступ, адже йшлося про «багато різної інформації»?
Бажання мати передбачувані та чітко визначені закони, що не порушують Конституцію та основи демократичного суспільства, доступ до інформації, яка не становить безпосередньої небезпеки іншим, ще не названо «проявами радікально налаштованих організацій»
Громадяни вправі очікувати, щоби влада боролась тільки з реальними загрозами безпеці державі та народу, а не намагалася обмежити права і свободи під прикриттям боротьби з тероризмом.
Необхідне максимально публічне та відкрите обговорення всіх питань, повˈязаних із реальною чи уявною «боротьбою з тероризмом». Будь-які заходи з виконання рішення РНБО, спроби «відрегулювати» доступ до інформації в інтернеті тощо без широкого обговорення в суспільстві та консультировання з Венеціанською комісією та іншими європейськими структурами, спрямовані на боротьбу не з тероризмом, а виключно зі свободою думки та демократичними принципами.
Зиновій Антонюк
Наталя Беліцер
Айдер Булатов
Андрій Григоренко
Ольга Духніч
Віктор Замятін
Євген Захаров
Леонід Коздоба
Галина Койнаш
Ірма Крейн
Мирослав Маринович
Віктор Пушкар
Володимир Притула, Комітет з моніторингу свободи преси в Криму
Мукола Рябчук
Ігор Семиволос, Центр близькосхідних досліджень
Кшиштоф Следзинский
ГО “Правозахисний Рух Криму”
Громадська організація М’АРТ
Правозащитный центр “Поступ”
Председатель правозащитной организации “АРКЪАДАШ” Айдер Исмаилов
Хьюман Райтс Мониторинг
Рустем Аблятиф, Голова Ради Інституту громадянського суспільства,
Акмесджит/Сімферополь
Всеукраїнська молодіжна ГО “Фундація Регіональних Ініціатив”
Михайло Гончар, Центр НОМОС
Олександр Северин, “Майдан-Моніторинг”