Петро Герасименко: Як мене агітували голосувати за Ігоря Палицю

Незважаючи на державний вихідний у День Конституції України люди, які працюють на депутата-«тушку» і потенційного кандидата у народні депутати від влади Ігоря Палицю, невтомно ходять квартирами міста та цікавляться думками про свого тимчасового роботодавця. 28 червня такі особи завітали і до моєї квартири.

Двоє жінок після обіду подзвонили у квартиру і сказали, що мета їхнього візиту – вибори-2012. Однак, вони виявилися зовсім не з державної установи. Ці особи чомусь поцікавилися, чи відомо мені про видатну благодійницьку діяльність Ігоря Палиці та Ігоря Єремеєва. При цьому вони переконували мене, що ходять по квартирах цікавитися думкою лучан про діяльність місцевих олігархів цілком безкоштовно.

Після цього у хід пішов типовий прийом. Жінки почали розповідати про те, скільки вже зробив Ігор Палиця для міста. Також, з їх слів, за підтримку на виборах Ігоря Палиці, мешканцям будинку заасфальтують пішохідну доріжку біля під’їздів, яка перебуває у незадовільному стані. «Напевно, мер Луцька Микола Романюк остаточно розлінився і віддав питання асфальтування пішохідних доріжок біля будинків своєму другу-«благодійнику», – подумав я.

Наскільки мені відомо, одна з жіночок працює у ЗОШ №24 міста Луцька прибиральницею. Сумнівно, що її зарплата є такою, щоб не спокуситися на цікаву пропозицію від замовника. Інша теж навряд чи може похвалитися високими доходами.

Однак, ці жіночки чомусь не задумувалися над тим, що у їх низьких зарплатах винні і Ігор Палиця, і правлячі олігархічні клани, і паразитарний стиль життя всієї нинішньої влади. Адже сам Ігор Палиця голосував бюджет-2012, де закладено існуючі нині соціальні стандарти для більшості і розкішне життя для меншості.

Міський голова Луцька Микола Романюк мав би поцікавитися, як сталося так, що його політичний друг Ігор Палиця прийняв такий державний бюджет-2012, який кинув освітян обласного центру Волині напризволяще. Чи може Ігор Палиця зацікавлений у тому, щоб бюджетна сфера Луцька перебувала у ролі жебрака? Адже це створює хороші передумови для «благодійницької» слави. Те, що мало б фінансуватися у нормальній країні з коштів бюджету, тепер залежить від фінансової милості «благодійника».

На жаль, знайдуться такі, які й надалі голосуватимуть за сучасних олігархів, а потім скаржитися на погане життя в державі. Ці люди нездатні зрозуміти, що основною причиною неякісних пішохідних доріжок, низьких зарплат, поганого медичного обслуговування, пануючої соціальної несправедливості є їхнє голосування за таких депутатів, як Ігор Палиця і йому подібних. Бо саме за їхньої влади сформувалися умови, коли міська казна пуста і не здатна вирішити навіть елементарні питання.

Сучасним «благодійникам» вигідно тримати народ у стані матеріальної скрути, позбавляти його засобів до існування. Олігархи дуже зацікавлені у дешевій робочій силі тому, що це дає їм можливість пропонувати свої послуги і купувати голоси виборців. А така потреба виникає періодично. Самодостатні, незалежні і з почуттям власної гідності українці нецікаві Ігорю Палиці і його олігархічним друзям. Бо такі громадяни не будуть ходити і агітувати за нього. Так само вони не віддадуть свій голос за продуктовий пайок.

Відповідальність за високу корупцію, низькі доходи, соціальну диференціацію, національне приниження в Україні лежить не лише на олігархах та фальшивій еліті, яка перебуває при владі в Україні. Відповідальні за ці неприємні символи сучасності й ті громадяни, які вперто і сліпо голосують за таку владу, яку потім клянуть, але всеодно через п’ять років не втримуються і знову обирають тих самих. Купуються на передвиборчу «благодійність» і навіть не цікавляться, де взяли стільки грошей їхні «благодійники». Адже бідність цих агітаторів і невирішеність соціально-економічних питань у місті – це прямий наслідок системної політики в країні.

На цьому фоні прикметною є фраза однієї агітаторки, яка у відповідь на мої аргументи сказала: «Ну хтось же має бути багатим і олігархом, а ми – бідними». У цій ситуації з сумом можна стверджувати – світоглядні раби здатні обирати для себе лише господарів.

Герасименко Петро

http://p-p.com.ua/articles/26089/