Футбол та мовна провокація – два тривалих подразники та відволікаючі увагу фактори, які врешті дали владі перепочинок від проблеми політичних в’язнів. А ще й літо. От і гадають реформатори-професіонали, але не про те, як використати тайм-аут та з тупика виводити себе й державу. Думу думають, чи владу в Києві захоплювати під час відпусток, коли й киян менше, і студентів немає? Може вдасться таки регіонала Попова на “гречаних бабушках” пропхати? Чи може спочатку пройти “чесні” вибори, і з “незалежних” мажоритарних депутатів зліпити свою більшість, а вже потім і столицю штурмувати?!
Те, що хапальні рефлекси вже два роки переважають будь-яку логіку дій чи розрахунок їх наслідків – вже видно і незрячому. А слово “реформи” нині просто заборонено до публічного використання. Ні президент, ні депутати-кликуші, навіть Тігіпко ним не послуговуються. Забули. Як заціпило.
Будь-які спроби владних пропагандистів вихваляти самих себе перетворюються на анекдот. У групі телевізійних пропагандистів-фріків вималювався безальтернативний лідер. Інна Богословська написала свій блог “Комфортная любимая страна или вечный акт самоуничижения?” і стала “зіркою” інтернету. Її пасажі про щасливих і ситих людей по всій країні, гарні хатинки, прекрасні дороги і чисті туалети на зупинках розхапали на цитати до анекдотів. А телячий пасаж Богословської про “ухоженных чистых коров с огромным выменем” у лічені дні за популярністю переплюнув легендарні “наколоті апельсини-2004” від Першої леді.
Самі можемо оцінити “результат” господарювання команди однодумців Богословської: “И выглядит эта страна, и люди в ней, красивыми и довольными. И живут наши 46 млн человек в красивых городах и селах, которые они любят. И одеты украинцы совсем по-европейски, едят продукты, многие из которых вкуснее и натуральнее иностранных, учатся в хороших детсадах и школах, лечатся с применением современного оборудования…”
В українському сегменті інтернету виникла пародійна спільнота – Церква Свідків Покращення.
І вперше в Україні “церкву” може очолити жінка. Воістину, Богословська вже дописалася до Верховного Архієпископа усіх Свідків Покращення.
У декого з тих, хто кував перемогу у 2010 році, два роки жевріла надія, що здоровий глузд та практичний розрахунок візьмуть гору над цинічними провокаціями та тотальним популізмом. Але здається, після того, як партія влади вийшла на шлях мовної війни та цькування суспільства на конфлікт, навіть ця купка оптимістів зникне. Закладання конфліктного сценарію виборів завершено. Адже вести компанію на чотирьох футбольних стадіонах, вертолітному майданчику, двох дорогах і декількох автомобільних розв’язках жоден Клюєв не зможе. Будь-які хвалебні ролики та біг-борди приречені стати черговим опусом богословських про велике й чисте вим’я “покращень”.
Кількості українофобів ця мобілізація може й додасть, а от сумнівним є саме приріст виборців партій влади. І справа навіть не у декількох відсотках голосів. За цим сценарієм будь-яка перемога стане Пірровою. Важливо не свої відсотки приростити. Як казали більшовики: архіважливо обвалити підтримку опонентів режиму.
Якщо й була лише тактична мета переграти опозицію – то вона виконана на тисячу відсотків. Після усіх “покращень”, змін конституційного ладу та показового беззаконня усієї вертикалі “прокуратура-суди” погіршити ще більше імідж самим собі владі вже не вдасться. А от помножити опозицію на нуль вдалося. Простий, як напис на пачці цигарок “куріння вбиває”, висить у літньому небі транспарант: “опозиція вам не допоможе”. Психологічного ефекту досягнуто – народе, у тебе на виборах немає шансу! Каму шо ніясно?!
А тепер на випалене поле людської останньої надії на осінні зміни можна випускати “ухоженных чистых коров с огромным выменем” від Богословської.