28 червня наше суспільство відзначатиме одне з найбільших державних свят – День Конституції України. Прийняття Основного Закону у 1996 році стало новою віхою в державотворенні і демократизації нашої країни, сприяло її поступові. За цей період і донині чимало політичних сил спекулюють на конституційному питанні, намагаючись нав’язати суспільству свої правові норми. Про значення нині чинного Основного Закону України та конституційні процеси в державі з читачами видання поділився знаний у нашому краї та поза його межами політолог, член оргкомітету Громадянської асамблеї України Володимир Ханас.
– Пане Володимире, яке значення першої Конституції Незалежної України для розбудови Української державності?
– Можливо це звучатиме трохи пафосно, але насправді Конституція 1996 року стала першою Конституцією незалежної України. Це історичний факт, котрий неможливо змінити. І, поза всякими сумнівами, вона є продовженням історичних конституційно-правових традицій українського народу та підвалиною для нових традицій у майбутньому. Ця Конституція закріпила правові основи незалежної України, її територіальну цілісність та державний суверенітет. Її прийняття внесло певну стабільність у політичне життя країни. Було розмежовано права та обов’язки різних гілок влади. Очевидно, що прийняття Конституції стало важливим чинником зростання міжнародного авторитету України.
– Основний Закон нашої держави прийняли за одну ніч. Можливо, саме тому нині виникає потреба внесення змін до нього?
– Не все досконало, недостатньо якісно, але ця історична подія була результатом політичного компромісу. Водночас хочу зазначити, що вчені, котрі працювали над текстом майбутньої польської Конституції – вважали нашу Конституцію однією з настільних книг і визнавали, що на кінець минулого тисячоліття – це був у цілому добротний документ. Проблема в іншому, представники української влади, наслідуючи традиції компартійної верхівки УРСР, і навіть рядові громадяни не дотримуються її положень. Зрозуміло, що з часом з’явилися підстави для внесення змін. Але, як на мене, більшу роль у намаганні змінити текст Основного Закону відіграють політичні сили, котрі намагаються змінити Конституцію не відповідно до вимог часу, а для розширення своїх владних повноважень.
– З 1996 року до Основного Закону держави вносили певні зміни. Які з них, на вашу думку, видалися корисними для народу і держави, а які – ні?
– Народ напряму не ініціював жодної зміни. Тож про корисність для нього говорити марно. Усі зміни до Основного Закону вносилися не для виправлення помилок, зроблених у процесі конституційного становлення Уукраїнської держави, а в інтересах політичних кланів для забезпечення їм комфортних умов здійснення влади та просування своїх позицій. Всі ці зміни-відміни наразі свідчать, що до компромісу у суспільстві далеко, нам уже пора мати нову Конституцію. Якщо ж говорити про можливу і важливу зміну до Конституції діючої, я би записав україномовний варіант ст..35 французької Конституції 1793 року «КОЛИ УРЯД ПОРУШУЄ ПРАВА НАРОДУ, ТОДІ ПОВСТАННЯ, ЯК УСЬОГО НАРОДУ, ТАК І БУДЬ-ЯКОЇ ЧАСТИНИ НАРОДУ, Є НАЙСВЯЩЕННІШИМ З ПРАВ ТА НАЙНЕОБХІДНІШИМ З ОБОВ’ЯЗКІВ».
– Пане Володимире, хто, на вашу думку, повинен вносити зміни або приймати новий Основний Закон держави?
– Питання Конституційної реформи та прийняття нового Основного Закону впродовж чотирьох з половиною років є однією з головних тем Громадянської асамблеї України, що підтверджувалося рішеннями усіх чотирьох проведених за цей час Асамблей. Ще під час Першої Асамблеї було детально роз’яснено, що таке Конституційна асамблея, як вона має формуватися, якою є процедура виборів до неї, як вона діятиме тощо. У процесі роботи над питанням Конституційної реформи тією чи іншою мірою були задіяні понад 500 організацій громадянського суспільства. В рамках Громадської законодавчої ініціативи був розроблений проект Конституції України, а також підготовлений пакет документів щодо порядку підготовки і затвердження нової редакції Конституції України шляхом Конституційної Асамблеї. У Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про порядок підготовки і затвердження нової редакції Конституції України» (реєстраційний номер 5502 від 29.12.2009).
24 липня 2007 року в резолюції Першої Громадянської асамблеї України були висунуті наступні вимоги:
• Ухвалення змін до Конституції, які, передбачатимуть скликання установчих зборів – Конституційної Асамблеї для прийняття нової Конституції України, делегати якої не будуть мати права обиратись до будь-яких органів державної влади протягом 10 років і ухвалять основний закон не для себе чи своїх партій, а для громадян держави.
• Проведення громадських обговорень концепцій і проектів Конституції України та підготовки нової Конституції як нового суспільного договору між громадянами України та ефективної моделі державного управління, яка здатна забезпечити успішний саморозвиток українського суспільства та конкурентноздатну економіку.
• Будь-які спроби нав’язати суспільству штучну Конституцію рішенням Верховної Ради (навіть легітимізоване консультативним референдумом чи всенародним голосуванням) будуть маніпуляцією громадської думки й приречені на збурення нових суспільних конфліктів.
• Нова Конституція має стати комплексом принципів та правил співжиття у суспільстві на основі суспільного договору, а він є справою самого суспільства, а не депутатів, бо влада – це лише система забезпечення погодження, захисту та реалізації інтересів суспільства. Конституцію має ухвалювати громадянське суспільство, а ті громадяни, що беруть на себе виконання політичних функцій у державі, мусять дотримуватися встановлених для них правил, а не встановлювати правила під себе.
– Наскільки, на вашу думку, продуктивно працює Конституційна асамблея? Яка її мета?
– У нашому випадку це як з морськими свинками – і не свиня з салом, і не має ніякого стосунку до моря. На моє переконання справжня мета цієї структури – дискредитація ідей Конституційної асамблеї або Конституанти в принципі. Там нема нічого від ідеї Асамблеї, про котру я говорив вище, а текст Конституції буде написано для збереження існуючої влади. На жаль сьогодні ні влада, ні опозиція не бачать народ учасником конституційного процесу.
– Державною мовою в Україні, за чинним Основним законом, є українська, а конституційні зміни можуть завдати шкоди її статусу? Загалом, чи не прагне нинішня влада закріпити на найвищому рівні нищення всього українського?
– Тексту нової Конституції нема, нема і відповіді на ці запитання. Але очікувати можна всього. Влада прагне закріпити свої права навічно. І це єдине, що її найбільше турбує.
– Пане Володимире, конституційне питання в нашому суспільстві, як правило, порушують напередодні чергових виборів, після яких воно стає неактуальним. Чи не повториться це знову?
– Під час виборчих перегонів питання нової Конституції, звичайно, буде порушуватися. Я в цьому переконаний. Насправді проблемою є відсутність концептуального підходу до прийняття нової Конституції саме у невиборчий період. Думаю, що це тема окремої розмови як і аналіз питання Конституції у пердвибочій риториці.
http://t-v.te.ua/vlada/volodimir-hanas-ni-vlada-ni-opoziciya-ne-bachat-narod-uchasnikom-konstitucijnogo-procesu/