Поки Президент, ясна річ, в муках сумління, підписував закон, його вірноподдані влаштували черговий фарс а-ля широка народна підтримка як дві краплі води схожий за сценарієм на свого донецького собрата.
Нагинання бюджетників під виглядом збору підписів “Хотим говорить на родном язьіке” виявилося замало, використання депутатів міськради – також. Дійшла черга й до чиновників – на 5 годину вечора перед облдрамтеатром, який мабуть виключо за іронією долі носить ім’я Миколи Куліша, було зібрано (зігнано?) біля 300 бюджетників і держслужбовців, які без надмірних емоцій двічі прослухали Державний гімн, промови трьох “державних” мужів, та й розбіглися по домам. Зауважимо – для того, аби взяти участь у цьому збіговіську кожним з учасників було витрачено щонайменше півгодини робочого часу, оплаченого коштом платників податків!
Тож, маємо тепер таку реальність: Україна обнесена парканом, а Державний Прапор майорить над маленьким, але стійким наметом:
Втім, й підстав для оптимізму також не бракує.
От вийшла друком книжка нашого частого відвідувача, пана В’ячеслава:
А ця жінка, поки ми спілкувалися з дітьми, залишила нам записку – і пішла потихеньку:
Пані Алла підійшла поцікавитися нашим проектом. Вона щиро дякувала з оригінальну підтримку української мови та прочитала вірш во славу України. Слава Богу, що є такі позитивні люди як вона!
І, звісно, особливо надихає українська малеча.
Наша лідерка по кількості вивчених віршів та абсолютна ( поки що?) чемпіонка по виконанню українських пісень, Ганнуся вподобала комплект з 6 призів одночасно. І отримала його на умовах, що підготує та виконає за цей приз ще щонайменше 5 творів.
Але й Аліна не здається і також вивчає нові й вірші, і пісні:
Та дівчаткам розслаблятися зарано! Конкуренція зростає :)
У середу до нас вперше прийшла Юля, підкорила читанням вірша, а потім ще з’ясувалося, що вона танцює народні танці! Так що днями наша колекція відео, крім віршів та пісень, має поповнитися новим видом народної творчості
В наметі продовжує діяти консультаційний пункт з широкого кола питань правозахисту. Цими днями ми багато спілкувалися із родиною Ізотових.
8-річна Настя підійшла до нас ціленаправлено, адже ми майже сусіди – її теперішнє житло розташоване зовсім недалеку від нашого намету. Це теж намет, трохи інший, стоїть біля міськради. Батьки Насті наразі не мають житла, проте мають рішення суду, яке дозволяє їм займати клаптик землі безпосередньо в полі зору місцевих чиновників.
Родина стала жертвою недоброчесних махінацій із кредитами та нерухомістю за участі коменрційних банків. Наразі прокуратурою вже поданий позов до суду з вимогою визнати недійсними договорів продажу будинку Ізотових.
В четверг о 18 год перед будівлею міської ради має бути розміщено великий екран, де демонструватиметься відео про поневіряння цієї родини.
Попри нелюдські умови життя, Настя трошки згадала український вірш, але пообіцяла добре підгодуватися наступного дня.
Ввечері ми спілкувалися із всією родиною біля міськради, адже туди несподівано під’їхали одразу дві міліціейські машини. Настя проявила ще й неочікувану правосвідомість – вона знає, що по тротуарах на автівках їздити не можна. А від людей у міліцейській формі, на жаль, очікує не захисту, а небезпеки. Такий вже в неї життєвий досвід склався.
На додачу, Настя виявилася ще й відповідальною людиною – наступного дня й справді повернулася із підготовленим для участі у нашому конкурсі віршем.
А насамкінець до нас прийшла Віра. Символічно, правда?
З батьками і таксою :)
Тож, які там у НИХ засади, нам – байдуже. Нам – своє робити
Фото: Олександра Базилева, Валентини Крицак та Людмили Ямщикової
Відео: Олександра Базилева, Валентини Крицак та Людмили Ямщикової
(за цими посиланнями фото і відео набагато більше, ніж потрапляє у публікації)