Вчора близько сьомої ранку отримав телефонний дзвінок від однієї з учасниць культурно-просвітницької акції на тему мовної політики в Україні «Укрдім. Нова хвиля». Людина просила про допомогу, повідомивши, що громадян, які досі перебувають на сходах Українського дому й тримають останній протестний рубіж у Києві на захист рідної мови, пограбували невідомі кремезні чоловіки, забравши й вивізши у невідомому напрямку їхні особисті речі. При цьому вона зазначила, що працівники міліції, яких було негайно викликано на місце злочину, нічим не допомагають постраждалим, а лише насміхаються над ними. Останній факт обурив мене остаточно. Напівтупий мент не має права ніяким чином знущатися над людьми. Довелося негайно виїжджати до Українського дому.
Прибувши на місце, я побачив невеличку купку переляканих жінок, які стояли поруч із розкиданими по тротуару речами, потрощені тенти-парасолі, переламані держаки та розтоптані державні прапори. Значна частина речей, які ще вчора ввечері знаходилися біля протестуючих, зникла. Одну з учасниць акції, дев’ятнадцятирічну студентку Ірину Бондар допитували двоє ментів: інспектор-черговий Шевченківського РВ ГУ МВС України у м. Києві капітан міліції Демидась Анатолій Петрович та оперуповноважений ОБНОНу того ж Шевченківського райвідділку лейтенант міліції Поліщук Віктор Романович. На моє запитання, що тут робить працівник ОБНОНу, останній сказав, що просто чергує. Допит вони вели без складання протоколу, пояснивши це тим, що інший працівник міліції вже відібрав в дівчини пояснення й повіз їх до райвідділку. Після моєї появи на місці подій, ця «солодка парочка» втратила цікавість до дівчини і, переписавши мої паспортні дані, обидва хутко зникли з поля зору принаймні на декілька годин. Згодом вони не раз з’являлися біля табору протестуючих й намагалися перешкоджати людям належним чином скласти письмову заяву про злочин та написати детальні пояснення щодо обставин того, що відбувалося. Але про це нижче.
Учасники акції розповіли, що у ніч з суботи 08 вересня на неділю 09 вересня цього року вони, як завжди, мирно спали на сходах біля Українського дому. Причому цієї ночі чергували переважно жінки. Приблизно о 05:50 ранку люди прокинулися від того, що біля них на тротуарі зупинився трактор (державний номер 11 007 КС) з причепом і восьмеро дужих молодих людей у цивільному одязі, поверх якого були одягнені помаранчеві жилети з написом «ШЕУ Шевченківського району», без дозволу та будь-якого попередження почали швидко збирати речі учасників акції й вантажити їх у причеп. На вимогу людей назватися й пояснити підстави таких дій грабіжники не реагували, натомість продовжували відкрито викрадати майно громадян, силоміць витягуючи навіть каремати з-під деяких з них. Доволі великі речі, такі, як розкладені тенти-парасолі, які завантажити до трактора було проблематично, злочинці просто ламали. При цьому нападники брудно лаялися й не гребували застосуванням фізичної сили. Один з них, натрапивши на жіночі сумочки та особистий одяг протестувальників, спитав іншого: «А их сумки и одежду тоже забираем?», на що отримав відповідь: «Сказали грузить все!». І у причеп полетіли також сумочки з документами, грошима, іншими особистими речами громадян та їхній одяг.
Хтось коли-небудь намагався відібрати в молодої жіночки сумочку? Не раджу навіть пробувати. Від такого нахабства наймолодші учасниці акції – дівчата, яким близько двадцяти років, просто озвіріли й кинулися у напад на вісьмох дужих чоловіків боронити своє майно! Одній з них, Ірині Бондар, вдалося залізти на трактор й дістати з причепу сумки. Друга, Ліза Жарикова, кинулася під колеса трактору, щоб не дати змоги тому поїхати. Інші жіночки знімали події на фото- та відеокамери. Грабіжники почали відтягати дівчат від трактора, а один з них зателефонував комусь і повідомив, що їх знімають. Очевидно нападники отримали наказ забиратися, бо грубо стягнули Ірину з трактора, пошкодивши дівчинці кисть правої руки, інших відтягали від трактора, заламуючи їм при цьому руки за спини. Трактор з речами постраждалих рушив вулицею Хрещатик у бік Майдану Незалежності, грабіжники побігли слідом за ним.
Хтось коли-небудь намагався відібрати в молодої жіночки сумочку? Не раджу навіть пробувати. Від такого нахабства наймолодші учасниці акції – дівчата, яким близько двадцяти років, просто озвіріли й кинулися у напад на вісьмох дужих чоловіків боронити своє майно! Одній з них, Ірині Бондар, вдалося залізти на трактор й дістати з причепу сумки. Друга, Ліза Жарикова, кинулася під колеса трактору, щоб не дати змоги тому поїхати. Інші жіночки знімали події на фото- та відеокамери. Грабіжники почали відтягати дівчат від трактора, а один з них зателефонував комусь і повідомив, що їх знімають. Очевидно нападники отримали наказ забиратися, бо грубо стягнули Ірину з трактора, пошкодивши дівчинці кисть правої руки, інших відтягали від трактора, заламуючи їм при цьому руки за спини. Трактор з речами постраждалих рушив вулицею Хрещатик у бік Майдану Незалежності, грабіжники побігли слідом за ним.
Пограбування учасників протесаної акції тривало близько п’ятнадцяти хвилин. За цей час люди встигли зателефонувати за номером «102» й викликати міліцію, а також закликали працівників міліції, що несли чергування у п’ятнадцяти метрах від місця подій – біля входу до Українського дому, втрутитися у ситуацію та затримати нападників. Однак менти мовчки спостерігали зі сходів згори за перебігом злочину й ніхто не надав людям допомоги!
Не поспішали на допомогу також ані працівники ППС, яких вночі на Хрещатику чимало, ані співробітники Шевченківського райвідділку. Киянам добре відомо, що з вулиці Прорізної, 12, де знаходиться територіальний відділ міліції Шевченківського РУ ГУ МВС, до Європейської площі за 15 хвилин можна не поспішаючи дістатися пішки. Але за викликом «правоохоронці» прибули лише хвилин за сорок! При цьому ніхто з них навіть не подумав надати постраждалим медичну допомогу чи викликати лікарів, хоча тілесні ушкодження принаймні в однієї людини були очевидними – в Ірини Бондар, яку понад годину допитували кілька міліціянтів, було явно видно ушкодження кисті правої руки, з ран йшла кров.
За підсумками злочину двоє постраждалих були змушені звернутися по медичну допомогу. Лікарями зафіксовані численні забої та садна рук в Ірини Бондар та Лесі Дідик. Складено також перелік майна, який злочинці встигли увезти з собою: насамперед це фанерні щити, на яких було розташовано офіційну інформацію про організаторів та мету акції, а також агітаційні матеріали на захист української мови. Разом з ними грабіжники викрали тенти, якими протестуючі прикривали від вітру та дощу особисті речі та інше майно, й зламали садові тенти-парасолі. Були викрадені також кілька державних прапорів України, прапор акції, каремати, вовняні ковдри. Приглянулися нападникам й розкладачка та домоткана вишивана сорочка однієї з жінок. Не погребували злочинці навіть книжками, які учасники акції спільно з киянами збирали для передачі дитячому будинку. На дівчатах, які вчиняли опір цій банді, розірвали одяг. Були пошкоджені також інші особисті речі протестувальників.
Аналіз дій грабіжників приводить до висновку, що їхньою метою було насамперед позбавлення громадян, які всупереч зусиллям влади залишилися відстоювати державну мову на сходах Українського дому, захисту від вітру, холоду та дощу на початку сезону осінніх негод. Помаранчеві жилетки працівників комунальної служби жодного з пограбованих не ввели у оману. Специфічний сленг нападників та характерні татуювання на їхніх руках та пальцях свідчать про те, що цей злочин у їхній кар’єрі далеко не перший. А про відверту причетність нинішньої бандитської влади до нападу на учасників мирної акції свідчать дії міліціянтів. Адже у такий саме спосіб й навіть приблизно у той самий час доби діяли працівники «Беркуту» у перші дні протесту під Українським домом. Але наштовхнулись на реальний фізичний опір громадян. Тепер влада діє більш звичними для неї відверто кримінальними методами. Працівники міліції, які дуже полюбляють хизуватися розкриттям злочинів «гарячим слідом», цього разу чомусь не дуже поспішають викрити злочинців, не зважаючи навіть на те, що постраждалі повідомили їм державний номер транспортного засобу, за допомогою якого було вивезено їхні речі.
За повідомленнями засобів масової інформації, відділ зв’язків із громадськістю ГУМВС України у м. Києві заперечив напад грабіжників на учасників акції біля Українського дому 9 вересня. Міліція стверджує, нібито у цей час працівники комунальних служб просто прибирали сміття, майна учасників протесту та їх самих не чіпали. Однак відзняті відеоматеріали, показання постраждалих та висновки лікарів свідчать про протилежне. На мій запит вранці 10 вересня, чому офіційним органом було розповсюджено відверто неправдиву інформацію про події біля Українського дому, керівник відділу зв’язків з громадськістю ГУМВС України у м. Києві Михалко Ігор Володимирович пояснив, що такий коментар він дійсно давав деяким ЗМІ, ґрунтуючись на інформації, яку отримав від оперативного чергового Шевченківського РВ ГУ МВС України у м. Києві. За словами пана І.Михалка, враховуючи те, що організатором акції «Укрдім. Нова хвиля» Аліною Боднар подано письмову заяву до органів внутрішніх справ та прокуратури Шевченківського району м. Києва, а також докази вчинення невідомими особами кримінального злочину, на сьогоднішній день міліцією ведеться слідство, про результати якого згодом буде повідомлено зацікавлених осіб.
Звертаємося до тих чиновників, які вважають, що бандитськими методами їм вдасться знищити свободу слова в Україні. Ваші дії знаходяться під пильною увагою української і світової громадськості та правозахисників. А ваших бандитів сьогодні не бояться вже навіть двадцятирічні дівчата. Останнім часом непоодинокими стали випадки, коли особливо знахабнілих осіб, яких за допомогою правоохоронних органів прикриває влада, громадяни просто відловлюють, а деяких вже навіть вбивають. Свавілля влади не може тривати вічно, а бандити та узурпатори погано закінчують – про це свідчать події у багатьох, значно менш волелюбних країнах світу. Терпець в українців раптом може перерватися. Замисліться над цим.