Не інакше як натхненні прикладом “Майдан-Моніторингу” деякі партії-суб’єкти виборчого процесу взялися на своїх сайтах інформаувати про порушення виборчого законодавства. Справа Богоугодна і партійні прапори, так би мовити, до рук, аби лише це робилося добре, з доказовою базою, а не абияк. Одним з видів “порушень”, про які рапортують партійні ензузіасти, є розміщення агітаційних матеріалів “в місцях, які не було відведено для розміщення матеріалів передвиборної агітації”.
З цього приводу зазначимо таке.
Згідно з п.11 ст.68 Закону України “Про вибори народних депутатів України” “місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування не пізніш як за вісімдесят днів до дня голосування обладнують стенди, дошки оголошень у відведених місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані у загальнодержавному окрузі, та кандидатів у депутати в одномандатному окрузі з додержавнням принципу рівних умов”.
Згідно з п.8 ст.69 того ж Закону “Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування не пізніш як за сто днів до дня виборів відводять місця у людних місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації”.
Як бачимо, у першому випадку йдеться про стенди та дошки оголошень, які мають бути обладнані самими суб’єктами владних повноважень.
У другому випадку не так очевидно, про яке саме “розміщення” мова, але також про обов’язок суб’єктів владних повноважень посприяти кандидатам та партіям – суб’єктам виборчого процесу у веденні передвиборної агітації.
Враховуючи викладене, беручи до уваги підпункт 2 пункту 5 ст.3 Закону “Про вибори…”, який встановлює заборону втручання суб’єктів владних повноважень у виборчий процес, “за винятком випадків, передбачених цим Законом“ та, водночас, відсутність будь-яких заборонних для кандидатів і партій – суб’єктів виборчого процесу норм у вищенаведених пунктах ст.68 та 68 Закону:
1. Положення п.11 ст.68 та п.8 ст.69 Закону України “Про вибори…” слід розуміти як такі, що встановлюють обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування сприяти кандидатам та партіям – суб’єктам виборчого процесу у проведенні передвиборної агітації, власними зусиллями і рішеннями забезпечивши, гарантувавши їм площі та місця для розміщення матеріалів передвиборної агітації.
Водночас ці положення:
а) жодним чином не забороняють кандидатам, партіям-суб’єктам виборчого процесу здійснювати передвиборну агітацію, поширювати матеріали передвиборної агітації в інших місцях, не заборонених законами України;
б) жодним чином не надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування своїми рішеннями обмежувати проведення передвиборної агітації за територією, місцями тощо, адже це було б втручанням у виборчий процес поза випадками [прямо] визначеними Законом “Про вибори…”.
Тож кандидати, партії-суб’єкти виборчого процесу мають повне право проводити передвиборну агітацію у будь-яких місцях та у будь-який спосіб, що прямо не заборонені законом. Рішення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб про обмеження місць здійснення передвиборної агітації є такими, що суперечать закону*.
2. Відповідно до принципів виборчого права та засад виборчого процесу (пп.3 п.5 ст.3, пп.6 п.2 ст.11 Закону України “Про вибори народних депутатів України” органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи мають дотримуватися рівного і неупередженого ставлення до всіх кандидатів у депутати, партій – суб’єктів виборчого процесу.
Отже: рішення (приклади з Броварів тут і тут ) органів місцевого самоврядування, які надають кандидатам у депутати, партіям-суб’єктам виборчого процесу різні можливості щодо реалізації права на проведення передвиборної агітації), є неправомірними.
Все це, не будучи офіційним тлумаченням закону – на нашу думку, яку ми формуємо, керуючись здоровим глуздом, змістом ст.19 Конституції України та принципом вільних (а не якихось інших) виборів. Чого зичимо й іншим.
*****
*Ще одне підтвердження цьому – зміст статті 212-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де встановлюється відповідальність за “порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях”. Законом. Не підзаконними актами, не рішеннями рад і виконкомів тощо.
Олександр Северин, к.ю.н.,
“Майдан-Моніторинг”