Сотні людей дякували Григорію В. за якісно зведені будинки – майстром дільниці і виконробом він був вимогливим, і завжди підходив ґрунтовно до будівельних робіт, знаючи, що жити в них будуть його товариші і колеги.
Григорій В. пропрацював багато років, зводячи будинки для військовослужбовців та членів їх сімей. У тому числі, у військовій частині № 67903 – з 1981 по 1988 роки, та у в/ч № 52337 –з 1988 по 1996 роки. Незважаючи на те, що доводилося працювати і влітку, і взимку, постійно мати справу з чадами фарби, цементом, іншими шкідливими речовинами, Григорій вірив, що його праця приносить благо суспільству. А Вітчизна обіцяла, до того ж, пенсію на пільгових умовах…
Але настали інші часи. Армія скорочувалася, військові частини ліквідовувалися. Причому, що називається – «остаточно й безповоротно» – навіть без визначення правонаступника. А навіщо наступник того, чого немає, і більше ніколи не буде? – запитає читач. Логічно, але для Григорія В. така логіка Міністерства оборони зіграла злий жарт.
Робота майстра дільниці та виконроба в будівельній сфері офіційно вважається роботою із шкідливими і важкими умовами праці. Але, коли Григорій В. звернувся до «Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» при головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, для оформлення пільгової пенсії, пред’явивши трудову книжку, масу інших документів і архівні довідки про розформування військових частин № 67903 та № 52337 без визначення правонаступника, йому відмовили, пославшись саме на останній фактор.
Довелося позиватися до суду. При тому, що ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», указує, що винятковим документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в ній чітко вказано, в яких військових частинах і в який час Григорій В. працював саме майстром і виконробом, цей факт підтвердили ще 3 свідки, що знають його по спільній роботі у вищевказаних в/ч.
Виходячи з цього, суддя Чугуївського міського суду Світлана Оболенська відкинула бюрократичну казуїстику, задовольнила позовні вимоги Григорія В. та іменем України зобов’язала головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати йому до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, роботу з липня 1981 по березень 1996 року.
Щоправда, чиновники ПФ подали апеляцію, і справа затягнулася ще на цілий рік. І ось, нарешті, у вересні 2012 р. колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду поставила крапку в цій справі, залишивши рішення Чугуївського суду в силі.
Тепер вже недалеким є той день, коли Григорій В. зможе-таки оформити належну йому за Законом пільгову пенсію. Виникає лише питання: хто відповість за зволікання та тяганину, за втрачені нерви і час, за тривале позбавлення людини засобів до існування через крутійства бюрократів з Пенсійного фонду?
Коментар. Роман Лихачов, адвокат, член Харківської правозахисної групи:
Свого часу в нашій країні було створено соціально-орієнтоване трудове та пенсійне законодавство. Працівник, за умови сумлінного відношення до роботи і належного стажу, отримував – і повинен отримувати – відповідну пенсію, нерідко – на пільгових умовах.
Але в умовах сучасної України, яка переживає нелегкі часи, при гострому соціальному розшаруванні, безробітті, скороченні кількості працездатного населення, виплачувати пенсії значному числу пільговиків для бюджету стає скрутним питанням. І складається враження, що перед співробітниками Пенсійного фонду просто ставлять завдання під різними приводами мінімізувати виплати.
Проте, якщо у людини є ЗАКОННЕ право на пенсійне забезпечення, воно має бути реалізоване – незалежно від стогонів державних чиновників на брак коштів. В іншому випадку потрібно змінювати законодавство.