Конституція України гарантує кожному право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.
Проте в Україні відбуваються масові та системні порушення свободи мирних зібрань. У 2011 р., адміністративні суди ухвалили понад 200 постанов у справах щодо заборони мирних зібрань, з яких у 90% мирні зібрання були заборонені. Тенденція цього року показує про зростання масиву таких справ і відсотку заборон.
Кількість притягнутих до адміністративної відповідальності громадян за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій у поточному році вимірюється сотнями, якщо не тисячами. З боку представників органів внутрішніх справ частими є втручання з метою перешкодити взяти участь в мирних зібраннях, безпідставне припинення мирних зібрань та затримання його учасників, надмірне застосування сили і спеціальних засобів проти учасників мирних акцій.
Однією з причин цих порушень є відсутність належного законодавчого регулювання. Саме на рівні закону мають бути врегульовані питання: чіткого та вичерпного переліку підстав для судового обмеження свободи мирних зібрань, припинення застосування затримань та адміністративного арешту до організаторів та учасників мирних зібрань, встановлення заборони органам місцевого самоврядування видавати власні порядки проведення мирних зібрань та визначати місця їх проведення, гарантованого права на проведення спонтанних, одночасних мирних зібрань, контрзібрань тощо.
Ми вважаємо, що проекти Закону України «Про свободу мирних зібрань» No. 2450 і Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо свободи мирних зібрань» No.10569 спрямовані на вирішення цих завдань.
Положення вказаних законопроектів загалом відповідають Керівним принципам ОБСЄ щодо свободи мирних зібрань, Рішенням Європейського суду з прав людини і рекомендаціям Венеціанської комісії.
Ми стурбовані політизацією процесу реформування законодавства в сфері свободи мирних зібрань і закликаємо всі політичні сили підходити до вирішення цього питання лише з позиції захисту основоположних свобод і демократичного розвитку України.
Вважаємо, що необхідно забезпечити захист реалізації свободи мирних зібрань, чому має сприяти ухвалення нового закону «Про свободу мирних зібрань».
Закликаємо народних депутатів невідкладно та одночасно ухвалити проекти Закону України «Про свободу мирних зібрань» No. 2450 і Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо свободи мирних зібрань» No.10569, передбачити якнайшвидше набуття ними чинності, а також сприяти проведенню інформаційної кампанії з роз’яснення їх положень.
Євген Захаров
Харківська правозахисна група
Аркадій Бущенко
Українська Гельсінська Спілка з прав людини
Роман Куйбида
Центр політико-правових реформ
Володимир Яворський
Українська Гельсінська Спілка з прав людини
Роман Романов
член Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права
Міжнародний Фонд “Відродження”
Максим Лациба
Український незалежний центр політичних досліджень
Наталка Зубар, Олександр Северин, Людмила Ямщикова, Віктор Гарбар
Громадський інформаційно-методичний центр “Всесвіт”
Наталя Беліцер
Інститут демократії імені Пилипа Орлика
Олександр Букалов
“Донецький Меморіал”
Катерина Левченко
Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда – Україна”
Володимир Ханас
Адаптаційний чоловічий центр
Олександр Попов
ВГО “Альянс Майдан”
Пане Шабунін, ви навіть не розумієте, що ті, кого ви назвали “теоретиками” насправді поступово забезпечили можливість для ваших публічних акцій. І мають багатий практичний досвід проведння публічних акцій в значно гірших умовах, ніж зараз. І той, кого не хочуть назвати як гололвного організатора нашого звернення, провів набагато більше публічних акцій, ніж ви, молоді люди!
Взагалі мені деякі наші молоді протестанти часто нагадують героїв романа “Бєси”. Вони в своїй практиці неусвідомлено керуються радяською презумпцією “хто не з нами, той проти нас”, і вважають що заради торжества їхніх ідей усі засоби добрі.
Насправді в цій дискусії поділ полягає між тими, хто хоче спиратися на право, і тими, хто використовує виключно політичні аргменти, а на право насправді плюють.