Накласти вето на закон про демреєстр – вимога правозахисників

Шановний Вікторе Федоровичу!

Коаліція з протидії дискримінації звертається до Вас із проханням накласти вето на ухвалений 2 жовтня 2012 року Верховною Радою України Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», р. н. 10492 (далі — «Закон»).

За задумом авторів, метою Закону є «запровадження загальноприйнятої Європейської практики щодо створення та забезпечення функціонування реєстру населення, а також виконання Україною своїх зобов’язань перед Європейською спільнотою в частині, що стосується забезпечення в державі обігу документів з електронним носієм інформації».

Аналіз, проведений експертами Коаліції, переконливо засвідчує, що Закон прямо суперечить Конституції України та взятим на себе Україною зобов’язанням перед європейською спільнотою, а також грубо порушує основні права і свободи людини з огляду на таке:

1. Законом передбачено створення «Єдиного державного демографічного реєстру» (далі — «Реєстр»), до якого вноситься надмірно широкий перелік конфіденційної інформації про особу. Водночас Закон не визначає мети збору персональних даних і не містить жодного обґрунтування, на захист яких саме інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини спрямоване це нововведення. Закон фактично запроваджує «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди», що прямо заборонено статтею 32 Конституції України.
2. Закон містить відкритий перелік персональних даних, які мають бути внесені до Реєстру, оскільки передбачає наявність додаткових змінних даних про особу. Це прямо порушує принцип «адекватності, відповідності та ненадмірності стосовно цілей» обробки персональних даних, передбачений статтею 5 Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних. Більше того, Закон дозволяє отримувати інформацію з відомчих інформаційних систем, що фактично буде використанням інформації з метою, для якої вона не збиралась/надавалась, що також є порушенням принципу «заборони використання персональних даних у спосіб, несумісний із визначеними та законними цілями», закріплений статтею 5 вищезгаданої Конвенції.
3. Розміщення персональних даних про особу в різних базах даних є важливою умовою захисту приватності. При цьому можливість порівняння та зведення даних із цих баз в одну становить найбільшу загрозу для приватності, оскільки створює широкі можливості для зловживань такою інформацією та загрожує створенням поліцейської держави, яка визначається наявністю тотального контролю за особою. Саме тому більшість країн Європі та Америки після гучних громадських протестів відмовилися від цієї ідеї. Так, Великобританія ще 1953 року визнало таку практику незаконною.
4. Запровадження Закону у прийнятому парламентом вигляді неминуче призведе до порушення прав осіб, які відмовлятимуться через свої релігійні переконання або інші погляди надавати інформацію для Реєстру. Закон не вирішує питання стосовно можливості таких осіб отримувати інші ідентифікаційні документи, необхідні для здобуття освіти, охорони здоров’я, отримання послуг соціальних служб. Це може призвести до того, що присутність людини в Реєстрі стане фактично «дозволом» на повноцінне життя, а інформація в Реєстрі стане важливішою за особистість.
5. Закон передбачає відкритий перелік документів — зараз понад 16, — які посвідчують особу, із застосуванням безконтактного електронного носія інформації. Це явно та необґрунтовано переважає вимоги Плану дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для України. Нагадуємо, що цей План вимагає від України випуску виключно машинозчитувальних біометричних закордонних паспортів із забезпеченням повної відповідності найвищим стандартам захисту персональних даних.
6. Автори законопроекту вважають, що його реалізація не потребує коштів з державного бюджету. Водночас, вони не враховують того величезного фінансового тягаря, який його реалізація покладає на населення країни (зокрема, лише внутрішній паспорт треба буде змінювати щодесять років). Для порівняння, реальний кошторис витрат на введення персональних ідентифікаційних карток особи в Австралійському Союзі перевищив півтора мільярди австралійських доларів за сім років[1]. Звертаємо Вашу увагу також на те, що в Україні не створено належної інфраструктури використання біометричних документів, передбачених Законом як обов’язкових, зокрема — відсутні пристрої для зчитування відповідної інформації.

З огляду на викладене вище звертаємося до Вас із проханням накласти вето на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (р. н. законопроекту 10492) та повернути його на доопрацювання до Верховної Ради України з урахуванням експертної думки та позиції широких кіл громадськості.

ДЛЯ ДОВІДКИ: Коаліція з протидії дискримінації в Україні (КПД) є всеукраїнською недержавною громадською правозахисною ініціативою, заснованою шляхом підписання українськими неурядовими організаціями спеціального Меморандуму 5 квітня 2011 року (станом на сьогодні підтриманий представниками 34 організацій громадянського суспільства). Діяльність Коаліції спрямовано на реальне забезпечення в Україні принципу громадянської рівності для всіх людей, незалежно від певних соціальних чи індивідуальних ознак, які визнані в міжнародному, європейському та національному праві такими, що потребують захисту від дискримінації; розвиток, розширення та вдосконалення прав і свобод людини в Україні; протидію спробам необґрунтовано та несправедливо обмежити права певних категорій громадян; викорінення такого явища, як дискримінація, із суспільного життя.

З повагою,

голова Координаційної ради Коаліції

Ірина ФЕДОРОВИЧ