«Влада чхає на суспільство, а суспільство не довіряє владі». Що такий алгоритм діє у Кобеляцькому районі Полтавщини, як і по всій Україні, днями продемонструвала позачергова сесія районної ради.
Спитаєте, що ж таке термінове на благо жителів району, що виникло непередбачено, як форс-мажор, вирішував депутатський корпус? У принципі, здогадатися не важко, бо повсюдно рішеннями сесій освячується «оптимізація» – закриття у сільській місцевості медичних та навчальних закладів. Адже торішня тенденція – дефіцит держбюджету в розмірі 53 мільярди гривень – цього року ще сильніша. Тож «пакращувачі» Азаров з Януковичем, а на місцях – призначені ними чиновники – вчергове використали випробуваний спосіб – економити не на собі й силових структурах, якими думають захиститися від розгніваного народу, а на бідних співгромадянах.
Формально районна рада не порушила свій регламент, який дозволяє скликання позачергової сесії за день до її проведення. Втім, питання порядку денного – про закриття Сокільської, Деменківської, Комендантівської, Перегонівської та Павлівської шкіл – постало не вчора й не позавчора й мало розглядатися у звичному режимі з попереднім обговоренням на засіданнях постійних депутатських комісій. Тож не має сумніву, що регіонали – голова Кобеляцької районної ради Юрій Тагадюк і голова райдержадміністрації Анатолій Таранушич – прагли максимально втаємничити суспільно-важливу інформацію, щоб ухвалити це питання «без шуму й пилу».
Однак нічого у них не вийшло. Такої бурхливої сесії не пам’ятають навіть «старожили» місцевого самоврядування. Ще ніколи кобеляцьким депутатам не доводилося приймати рішення під багатоголосе скандування: «Ганьба!!!» Бо представники громади села Перегонівки, активісти ВО «Свобода» з райцентру і Полтави нагадали їм, що люди обрали їх для захисту своїх інтересів, а не інтересів збанкрутілої влади.
І голова райради, і голова РДА демонстративно ігнорували народного депутата України свободівця Юрія Бублика, який приїхав на запрошення жителів району, не надавали йому слова, мовляв, це вам не Верховна Рада, де опозиція дозволяє собі багато чого. До речі, міліціянти не пропускали пікетувальників і тільки завдяки недоторканості нардепа, який став між правоохоронцем і людьми, вони змогли потрапити до сесійної зали.
Завідуюча районним відділом освіти Наталія Коваль намагалася переконати присутніх у перевагах оптимізації, але змушена була зізнатися, що жодна з п’яти сільських територіальних громад не дала згоди на закриття школи, хоч як мало школяриків у них не навчається:
– А оскільки на призупинення навчального процесу згоди громади не потрібно, – завершила вона, – то ми на сесії повинні прийняти таке рішення.
Ось як, виявляється, жонглюючи термінами, можна нехтувати волею громадян.
Схоже, що Партія регіонів без шулерства й кроку ступити не може. Адже, по-перше, селянам абсолютно однаково: з 1 вересня на школі висітиме амбарний замок тому, що вона закрита, ліквідована, чи тому що «призупинена». Як у народі кажуть: не вмер Данило, так болячка задавила. По-друге, голова РДА А.Таранушич просто «підставив» районну раду, бо призупинення навчального процесу у школі не входить до її повноважень: на це видається розпорядження голови РДА. Але Анатолій Олексійович, як бачимо, не захотів персональної «слави» за таке непопулярне рішення.
– Окупаційний режим кричить на публіку, що “пакращєння” настало, вихваляється своїми статками, а для простих людей влаштовує “оптимізації”, позбавляючи селян навіть надії на перспективу, бо школи – це останні державні установи, після закриття яких можна ставити хрест і на самому селі,- зазначив у своєму виступі Юрій Бублик. – Шкільний автобус теж не панацея, бо то він зламався, то немає коштів на бензин, то молодшим школярам, у яких чотири уроки, доводиться чекати старшокласників, у яких сім уроків і т.д.
Село Перегонівка – типовий приклад. Тут немає роботи, не працюють пошта й дитсадок. Але громада дружно повстала проти закриття школи, під яке б «призупинення» його не маскували, аргументуючи “економічною недоцільністю утримання школи та малий контингент вихованців”. Селяни не вірять обіцянкам чиновників, що за кілька років її роботу відновлять.
Зараз у Перегонівській ЗОШ 1-2 ступенів навчається 26 учнів і працює 7 учителів. Приміщення перебуває в ідеальному стані, адже 2006 року зусиллями громади і фермерів села Перегонівка й Гарбузівка та за фінансової підтримки Українського фонду соціальних інвестицій було проведено капітальний ремонт. Навіть деякі навчальні заклади обласного центру не можуть похизуватися подібним станом будівлі, новими партами, обладнанням, сучасним комп’ютерним класом, спортивним інвентарем і фіто-баром. За активністю в різноманітних конкурсах, олімпіадах і змаганнях та за результатами туристсько-краєзнавчої й пошукової роботи школа посідає перше місце у районі. Батькам пропонують возити дітей до школи у Кобеляки. Через жахливий стан доріг автобус їхатиме понад годину в один бік. Дітей доведеться будити о 6-й годині, що позначиться на підготовці до уроків, їхньому фізичному та морально-психологічному стані.
Завдяки тиску громадськості депутати районної ради на сесії погодилися голосувати за «призупинення навчального процесу» не в пакеті, а по кожній школі окремо. Перегонівську школу вдалося відстояти: вона ще працюватиме принаймні один навчальний рік.
Заступник голови Кобеляцької районної ради Василь Мирошниченко вважає, що для скорочення мережі шкіл є об’єктивні підстави внаслідок депопуляції:
– Якщо у 2005 році в районі налічувалося 6 тисяч школярів, то у нинішньому тільки 4 тисячі. Після 9-го класу діти намагаються піти на навчання до коледжів, бо знають, що з рівнем знань, які їм дає сільська школа, вони отримають малі бали по ЗНО порівняно з городянами, а після коледжів мають право вступати до вузів без ЗНО. У малокомплектних школах вчителі читають по 3-4 предмети, тож про яку якість навчання мова. Є й такі, де по одному учневі в класі або навіть немає кількох класів. Коли учнів мало, немає конкурентного середовища, справжньої виховної роботи, – зауважує Василь Іванович. – Через дорожнечу енергоносіїв у таких школах вартість навчання одного школяра на рік становить 26-29000 гривень проти середньої по району – 8100 грн.
Українське село опинилося в ситуації соціально-економічної катастрофи, породженої Указом президента України Леоніда Кучми 1999 року, яким він ліквідував колгоспи. А ще раніше розпаювали землю, яку пізніше за копійки взяли в оренду «круті» хлопці з Києва і Донецька. Не стало роботи, не стало засобів до існування, хто з селян не помер і не спився, той виїхав на заробітки чи й назавжди у пошуках кращої долі. Закрилася вся сільська інфраструктура – клуби, бібліотеки, крамниці, будинки побуту, музеї, лазні, поштові відділення, дитсадки. І закриття шкіл – останній і логічний довгостроковий наслідок псевдореформ, якими за двадцять років влада зруйнувала Україну, що входила у п’ятірку найрозвиненіших країн світу. Янукович довів корупцію до крайньої межі: розрив між доходами багатих і бідних перевищив 40 разів.
А хочете знати, яка ж «ціна питання»? Річна економія від “призупинення” діяльності п’яти шкіл у Кобеляцькому районі дорівнює одноденним витратам з держбюджету на утримання президента України Віктора Януковича!
Тільки чомусь антинародна влада й не думає «затягти паски» й оптимізувати численні резиденції президента, літаки й мерседеси, лікарню «Феофанію», своє розкішне життя й пільги, які обходяться платникам податків у мільярди гривень.
У той час, коли президент В.Янукович, сидячи на золотому унітазі в Межигір’ї, просторікує про небачені успіхи медичної реформи (й справді «небачені», бо їх не бачать «маленькі українці», а Україна зайняла друге місце в світі за рівнем смертності – Авт.), тисячі дітей помирають від онкологічних та інших захворювань, бо у батьків немає тисяч доларів на їхнє лікування…
Людмила Кучеренко