ХХ століття стало для Центральної та Східної Європи періодом тоталітарних експериментів. Ця епоха, як і будь-яка інша епоха в історії, залишила після себе чимало стереотипів. У переважної більшості ознайомлених з історією регіону в рамках шкільного курсу історії поняття «тоталітаризм» чітко асоціюється з міжвоєнним періодом та гітлерівською Німеччиною, з одного боку, і сталінським СРСР — з іншого. Не менш стійке переконання, що між нацистською Німеччиною та сталінським СРСР існували принципові різниці — попри явну логічну суперечність із першим твердженням. Виставка «Тоталітаризм у Європі» — про те, що тоталітаризм — це не тільки СРСР і Німеччина і не тільки у міжвоєнний період.
Виставка «Тоталітаризм у Європі» про те, що тоталітаризм – це не тільки СРСР і Німеччина, і не тільки у міжвоєнний період. Це – Україна з 1917 року, країни Прибалтики з 1940 року, Польща з 1939 року, Німеччина з 1933 року, Словенія з 1941 року, Угорщина, Румунія, Болгарія – з 1944 року. Для більшості згаданих країн епоха тоталітаризму завершилася у 1989 – 1991 роках. У виставці представлено історію Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Нідерландів, Словенії, Румунії, Болгарії та України у той час, коли їм довелося пережити тоталітарний експеримент над собою. Усі з цих країн, крім Нідерландів, потерпіли і від нацизму, і від комунізму.
Відповіддю на придушення свобод, позбавлення людських прав та репресії незмінно породжували тривалий опір, придушення якого було безпосереднім завданням служби безпеки режиму. Цю функцію виконували республіканські відділення КҐБ в Україні та прибалтійських державах, «Уряд внутрішньої безпеки» в комуністичній Польщі, “Државна сигурност” у Болгарії, Секурітате у Румунії, Штазі у Східній Німеччині. Рахунок жертв тоталітарних каральних органів мало де обмежується десятками сотень – часто йде на сотні, а то і на мільйони.
Виставка «Тоталітаризм у Європі» була підготовлена Платформою європейської пам’яті та сумління у співпраці з науковими центрами країн Центральної та Східної Європи, які за основну ціль мають дослідження тоталітарної епохи у власній країні. Серед них – Інститут національної пам’яті в Польщі, Центр досліджень геноциду та резистансу Литви, Естонський інститут національної пам’яті, Інститут для вивчення тоталітарних режимів (Чехія), Музей «Дім терору» (Угорщина), Федеральна комісія для документів служби державної безпеки колишньої НДР (Німеччина), Центр досліджень визвольного руху (Україна), Центру Ханни Арендт (Болгарія).
Подія у Фейсбуці – ТУТ