Епічне протистояння народу та силовиків на вулиці Грушевського в Києві затьмарило всі новини. Проте воно не має приховувати приводи, які слугували причинами баталії, що відбувається. З цих позицій цікаво переглянути те, що відбувалось під час вчорашнього Віче на віддалі від трибуни Майдану, як пересічні кияни реагували на промови, що на ньому звучали.
Хоча народу зібралось стільки, скільки на початку грудня 2013 року, це Віче опозиції не вдалось… Відчувалось гостре несприйняття людьми найменших проявів демагогії. Навіть висунення цілком розумних пропозицій (наприклад, щодо влаштування “паралельної” влади) звучало непереконливо у відсутність імен конкретних виконавців та термінів виконання. Єдине, що не здивувало – масовий відхід людей з Майдану під час виступу Турчинова.
На благодатний ґрунт розчарування, як зерна, впали заклики автомайданівців. І проросли скандуванням: “Лідера!”. Але тріумвірат проігнорував ці заклики. І отримав відповідь…
Виникає запитання: “Навіщо цей захід називався гордим словом “Віче”?
“Своїм правним характером віче є органом прямого народоправства” (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%87%D0%B5), а лідери опозиції намагались використати його для затвердження своїх, заздалегідь підготованих, рішень. Справа ж не у возвеличуванні, а призначенні конкретної людини, яка могла б надавати певні гарантії та відповідати за провали.
Вочевидь саме останнього бояться лідери об’єднаної опозиції. Тому народ пішов шукати інших. Для яких Віче, схоже, не потрібне…