У Київі на вулицях дофіга стильних і красивих людей. Вільних якихось. Нібито їх всіх з якойсь резервації повипускали. З’явились посмішки. І головне дружелюбність. Якісний ривок порівнюючи з минулими роками, де переважну більшість зустричаємих на вулиці людей, так зване “обличчя вулиці”, можна було охарактеризувати одним словом- “задроченість”.
Колись у Франції нами було помічено, що французи мають розслаблений позвоночник вільної людини. І через те на них якось по-іншому вільно висять шмотки, вони мають вільну статуру і легку походку. На відміну від затиснутих у метафізичну труну співвітчизників, що одразу викупаються на вулицях. І не тільки по похмурому, злобному і неусміхненому єбалу, а і по всій стрьомній статурі.
Цей розслаблений позвоночник і є основна відмінність задроченої людини-рабойоба від вільного громадянина з широкими можливостями і любов’ю до життя. Тобто загнаного у кут орка, який постійно думає, що його будуть пиздити і одночасно йому всі чомусь винні, від спокійного і дружелюбного європейця.
Так ось, наші люди кардинально змінились. Я не можу це не помітити. Ну і причина цих метаморфоз зрозуміла. З’явилась масово внутрішня свобода і самоповага.
Зрозуміло, що іде війна, причому війна Людей з уєбанами і буде важко. Будуть проблеми, намагання загнати усіх назад у стійло, залякати, задушити це все. Але якісно змінилась ціла порода. Отаке.
Непересічне спостереження
Матюки як показник європейськості? Тьху- бридко читати!
маттюки читати бридко. А от про позвоночник- це правда. Я сама вже примітила, але якось не дійшло, що то …позвоночник.
про позвоночнік – цінне спостереження. дуже показова ознака