Лекція Ярослава Сватко в таборі Молодіжного Націоналістичного Конгресу “Лисоня” 6 липня 2014 року.
Мої виховники мене вчили, що всі гутірки мають починатися з якоїсь точки декалогу. З огляду на те, що сьогодні відбувається, я хотів би почати з шостої точки декалогу.
«Про справу говори не з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба».
І це не тому, що ви можете зрадити якусь таємніцю, якої ви можете не знати. А тому, що сьогоднішній момент тої війни, який є в інформайійному просторі полягає в тому, що наші вороги поширюють дуже багато панічних чуток. І намагаються зробити так, щоб ми самі стали ретрансляторами цієї брехні, стали учасниками деморалізації, залякування суспільства. Тоді їм не треба було би своїх рупорів.
Декалог починається зі слів:
«Я дух одвічної стихії, що поставив тебе на грані двох світів творити нове життя».
Ви є тими, хто буде творити це нове життя. Ви нікуди від того не дінетеся. Якщо ви вже попали в цей табір, вам на долі написано – творити нове життя. Ви його будете творити все ваше життя. Вам потрібно знати, як це робили ваші попередники.
Вам потрібно було би знати, як творилася Організація українських націоналістів на Західній Україні після її заснування Коновальцем. Творилася вона з молодих людей. Студентів.
Основною рисою через яку вони підбирали людей в своє середовище була віра в те, що зміст їхнього життя є боротьба за Україну.
Можна підбирати людей за будь-якими принципами: за рівнем знань, за знанням історії, але якщо в цієї людини не буде цієї віри, то в час випробувань вона може зламатися. Не ламаються тільки ті, хто має цю віру. Тому, для тих людей, які творили Організацію українських націоналістів в першу чергу потрібно було визначити хто є ті їхні товариші, які дійсно мають цю віру, які не злякаються боротися в критичні моменти і не підведуть.
Я не кажу, не зрадять. Зрадити можна і з дурної голови, або від того, що людина злякалася, а можна, що найгірше, прийняти рішення, що це нераціонально, некорисно для для тебе. Це те, що відрізняє людину з українських націоналістів від інших людей. Це називається терміном ірраціональний підхід.
Це коли ви знаете, що у вас є найвища мета, заради якої ви живете і всі інші раціональні причини не мають значення для прийняття рішення. Має значення чи те, що ви робите потрібно для цієї вищої мети чи не потрібно. Так вони перевіряли приятелів.
Тоді коли творилася Організація українських націоналістів, крайовим провідником в Західній Україні Коновалець призначив Степана Охримовича. Він був пластуном, сином священника. Він почав збирати хлопців і шукати спосіб, як їх випробувати. Спосіб був знайдений такий.
Якраз тоді польська влада почала процес оселення польських колонізаторів на українських землях. Їх не влаштовувало, що українців є забагато, села практично, були українські, польське населення було в містах. Тоді вони ветеранів польсько-української війни 1919 – 1920 р., які відзначилися з польської сторони, почали наділяти українськими землями. Польські люди почали заводити господарства на наших землях. Охримович придумав таку річ. Щоб їм не було комфортно на цих землях жити, вони почали палити скирти тих колонізаторів. Це була війна підпільна, хто попадався, того одразу судили. Це показало Охримовичу, хто з тих людей, на яких він розраховує боїться боротися, а хто ні. Був чіткий розрахунок. Якщо ти попадешься – тебе далі не зарахують до університету або відрахують з університету, звільнять з роботи. Хто підходив раціонально до цього – той не підходив для організації. Це був ефективний спосіб визначити, хто є наш, а хто ні.
Це є дуже необхідна річ тому, що там де є боротьбя націй, там завжди мусить проливатися кров. Війна, що зараз відбувається на Сході – це не випадковість.
Історія не знає іншої валюти, як людська кров, заплачена за якісь досягнення нації в критичний момент. Якщо ми, українці, не побоїмося заплатити свою кров, то ми маємо права бути незалежною державою. Наша нація має право на свою державу.
Це я можу проілюструвати історичним прикладом. 30 червня у Львові бандерівці проголосили акт відновлення укранської держави. Там був легіон Нахтігаль з Шухевичем. Бандери не було, німці йому забороними за кілька днів до того виїзжати з Кракова. Там був Ярослав Стецько.
Характерним є те, як німці розмовляли з представниками уряду Стецька тоді, коли йшла розмова про визнання уряду 30 червня 1941 р. Коли представників уряду запитали: «чому ви це проголосили». Стецько каже, це наша земля і ми маємо право від всього нашого народу проголошувати тут нашу державу, це наш святий обов’язок. Відповідь німців універсальна на всі випадки життя. «Яка ваша земля, тут прийшов наш солдат і він заплатив за цю землю ціну нашої крові німецької. Тому тут буде Німеччина».
Це є логіка історії. Німець заплатив кров, він вважає, що це його земля. Ми заплатили кров, побили німця, ми маємо повне право на цю землю.
Історія не пишеться людьми, які мислять раціонально, історія пишеться людьми, які мислять ірраціонально. Нажаль, ці кращі люди дуже часто мають віддати життя, здоровья. Віддати життя – це не означає загинути в певний момент. Багато наших людей каралися по каторгах і тюрмах. Вони теж віддавали життя. Вони не побоялися цієї своєї жертви, через яку ми маємо сьогодні Україну.
Не виключено, що в історії ще будуть такі моменти. Історія повторюється. Коли до вас, до вашої держави хтось прийде і скаже «та це наша земля, ми заплатили за неї кров». Якщо ви побоїтеся, то у вас ту державу відберуть. Щоб її не відібрали у вашій державі повинні бути ті люди, які не побояться стати так, як стали сотні самооборони на майдані, як сьогодні воюють наші хлопці на Сході.
Це є дуже важлива річ. Її треба прийняти в своє серце. Вона має стати зіркою, яка буде пояснювати, для чого жити в цьому світі і як будувати Україну.
_____
!!!!!!!!!