про – скоро перше вересня…. вчорашні розмови з хлопцями.
Вже давно це “свято” кошмарить батьків
Окрім перспективи введення дитинки в режим (і себе також), сім*я рахує – скільки грошей треба викласти на зошитки-ручки-книжечки-пенальчики-одяг і т.ін…..
У Віті-чечена – четверо. У Вовки – двоє, у Андрія – один, у Романа – троє…. Скільки ще вояків, які зараз на сході дистанційно споряджають своїх діточок у школу? Скільки грошей витратили їх сім*ї споряджаючи хлопців? І коли я чую, як безапеляційно адміністратори шкіл розказують про обов*язкову форму чи вишиванку для школяра – в мене закипає крепке роздратування.
А ще у нас з*явились дітки переселенці. Єслі шо….. Моя знайома сім*я, яка зараз переїхала з Донецька також споряджає свого сина. Приїхали вони сюди з двома наплічниками. І ….?
Так от – може варто трохи попуститись? Я не закликаю зараз всім миром скинутись і купити школярам, чиї татка (знаю таких, в кого і мами) на сході. Ні, я прошу просто повернутись до реальності. Просто у нас війна