Український фронт: тренди тижня (підсумки 25 серпня – 1 вересня)

Загальні висновки:

Росія перейшла до відкритого військового вторгнення в Україну з обмеженим поки характером, що призвело до припинення успішного наступу українських силових підрозділів на позиції терористів ДНР і ЛНР та прямих військових поразок від штурмових частин ЗС РФ. Захід на цьому тлі поки обмежується заявами про «глибоке стурбування», не виключаючи реальне підсилення санкцій проти Москви і надання більшої військової допомоги Києву. В той час як наявні все більші спроби розгойдати «народний» спротив владі в Києві, український уряд не поспішає зі здійсненням реальних реформ ключових сфер існування України.

Уроки Іловайська:

Оточення українських частин в Іловайську регулярними штурмовими підрозділами РФ з подальшою невдалою допомогою призвело до однієї з найбільших поразок українських силових структур у війні проти Росії та підтриманими нею терористами з ЛНР і ДНР. Поки силовики проводять підрахунок втрат, слід зазначити, що урок Іловайська мусить бути детально розглянутий, розібраний на деталі і завчений. Поразки вчать набагато більше за перемоги. Наступного подібного «котла» українська армія може і не витримати.

Відтак, для зняття суспільної напруги українському президенту необхідно прийняти рішення щодо покарання винних в Іловайській трагедії. Президенту це слід зробити оперативно для зняття спекуляцій навколо цієї теми і відкритого повідомлення суспільству про неможливість повторення подібного провалу. Керівництво силових структур повинно нести відповідальність за свої помилки. В іншому разі російські спецслужби розігріваючи істерію в інформаційній сфері мають гарні шанси заблокувати управління державою та АТО вже в Києві. Перші виступи біля Генерального Штабу та Адміністрації президента – пробна куля. Далі може бути гірше.

Українські військові, Національна гвардія та добровольчі батальйони вже чітко зрозуміли новий рівень війни – відтепер з регулярною армію Росії, яка поки що ще не розпочала наступ по всіх фронтах і ще не застосовує авіацію широким фронтом. Проте слід виходити з найгіршого варіанта і вже зараз «через не можу» формувати нові резерви і варіанти протидії російським гвинтокрилам, літакам та бронетанковим наступам.

Українське населення вже готове захищати кожне своє місто, що повинно стати для керівництва держави ключовим фактором оборони країни від російської агресії.

І ще. Іловайськ – віднині найбільший мотиватор помсти серед наших воїнів. Це український Вуковар. Після Іловайська ключовим для більшості українців є новини про якомога більшу цифру фізичного знищення російських загарбників, а не про кредити від Заходу, вибори чи курс гривні. Політикам слід це прийняти, або піти.

Ігри Заходу:

Вихід агресії Росії проти України на новий рівень прискорює й реакцію Заходу на події в Україні. Нове керівництво ЄС визнало дії РФ в Україні війною і заявило про неможливість продовження стратегічних відносин з РФ. НАТО готує плани щодо збільшення військової допомоги Україні. США наближаються до остаточного прийняття закону про надання Україні статусу союзника поза межами блоку НАТО (як Ізраїлю, наприклад). ЄС загалом дав Росії тиждень на деескалацію конфлікту, розпочавши підготовку нового етапу санкцій. Світ консолідовано заявив про те, що поведінка Росії в Україні швидко підштовхує нинішнє міжнародне співтовариство до хаосу. Це означає, що і фінансова допомога, і оборонна зброя в Україну надійдуть. Час цього процесу – для Заходу над швидкий, для України – вкрай повільний. Проте не варто розраховувати на пряме залучення ЄС чи США до військового протистояння з РФ. Всю «чорнову» роботу Україна мусить зробити сама. Відтак, пам’ятаємо про уроки фінського маршала Маннергейма і намагаємося наносити Росії найбільший втрат в усіх можливих сферах. Чим раніше Україна смертельно поранить «скаженого ведмедя» тим швидше Захід включиться в його «добивання».

Реформи або реставрація:

Український уряд не поспішає із проведенням жорстких економічних реформ в контексті повномасштабної збройної агресії Росії. Чомусь донині не відбувається необхідна дерегуляція дрібного і середнього бізнесу, реформа місцевого самоврядування, політичної сфери, зрештою, розробки нової Конституції України. Наразі зволікання списують на війну. Проте часу на реформи залишається все менше. Буксує реформа боротьби з корупцією. Реформа органів державної влади.

Одним з провідних напрямків залишається енергетика. Україні вкрай важливо демонополізувати російський вплив на свою енергетичну сферу для того, аби не лише знівелювати російський газовий вплив на українську політику, а й отримати можливість реальної енергетичної диверсифікації та інтеграції в європейську енергетичну систему. Українському керівництво вкрай важливо уникнути спокуси російської газової корупції, яка останні двадцять років роз’їдала підвалини національної економіки.

Критичним залишається ситуація навколо національної валюти. У разі якщо після стрімкого знецінення гривні, заощаджень і заробітків переважної кількості українців протягом півроку – року не відбудеться стабілізації ситуації, на Україну в 2015 році може очікувати низка численних соціально-економічних виступів, що здатні суттєво підірвати внутрішню стійкість українського суспільства і поставити державу на межу виживання. Відтак, у разі відсутності реформ відбудеться реставрація старих корупційних схем, які можуть остаточно поховати під собою будь-який розвиток України.