Вчора ввечері брав участь в обговоренні на 5-му каналі щойно затвердженої концепції реформування міліції. Враження передача залишила по собі саме сумне. Бо мене не чули. А я, між тим, говорив, що в Україні, як типовій феодальній державі, не розподілені гілки влади. А тому ніякої правоохоронної системи в сучасному розумінні в країні не тільки не має, але й бути не може в принципі – можуть існувати хіба опричники, гвардійці кардинала, мушкетери короля й т.п.
Говорив, що в феодальному суспільстві опричники виконують лише дві функції: захищають панівний стан і слугують насосом для перекачки грошей знизу на гору, від посполитих до бояр. І скільки опричнину не реформуй, скільки не змінюй назву, доки суспільний лад не поміняється, доки не відбудеться конституційна реформа з розподілом гілок влади та перетворенням боярської аристократії на звичайних чиновників, доти нічого в «правоохоронній» сфері не зміниться.
Говорив, що спочатку треба змінити Конституцію, прописати механізми суспільного контролю за силовиками та запровадити невідворотність покарання представників влади за скоєні правопорушення. При цьому починати реформу міліції треба саме з покарання міліціонерів, які вчинили злочини – наприклад, розстрілювали Майдан. Бо це – єдина гарантія того, що більше нічого подібного не повториться й рядові спецпризначенці більше не стануть виконувати явно злочинні накази.
На мене дивились, як на ідіота. А шановний народний депутат – голова профільного Комітету Верховної Ради, почувши про необхідність покарання міліціонерів за убитих і покалічених громадян, назвав мій виступ демагогією.
Натомість під мудрим керівництвом міністра Авакова розроблена концепція реформування міліції, головні пункти якої полягають у тому, щоби перейменувати міліцію в поліцію, ліквідувати ГУБОЗ та дати самостійність департаментам міністерства внутрішніх справ – департаменту Державтоінспекції, департаменту кримінального розшуку, департаменту громадської безпеки тощо. Мотивація – мовляв, Міністерство внутрішніх справ повинно виконувати лише політичні функції, визначати стратегію та пріоритети, а не керувати міліцією/поліцією. Ну і, зрозуміло, передати під оруду МВС пожежний нагляд та інші ништяки.
Про рівень розробників концепції свідчить хоча б такий факт. Один з експертів бідкався, що забули внести пункт про ліквідацію Державної служби охорони – міліцейського підрозділу, який на платних засадах надає охоронні послуги громадянам і організаціям. Мовляв, зараз безліч приватних охоронних агентств, нехай вони і займаються цією діяльністю замість міліції.
Шановний експерт навіть не усвідомлює, що співробітники ДСО, на відміну від приватних охоронців, мають право на носіння зброї й можуть дати відсіч у разі нападу на охоронюваний об’єкт. І що ставити питання про скасування ДСО без одночасного вирішення питання про вільний продаж зброї – то безумство. Не кажучи вже про те, що основну масу вуличних злочинців затримує не патрульно-постова служба, а саме ДСО-шники.
Думаю, царювання Авакова в МВС ми запам’ятаємо надовго.