Наш ветеран, Владислав (Walter) Захар’ясевіч, завжди люб’язно вітається зі мною. Це так приємно! При розмові любить згадувати як зустрічався зі мною у 80-і роки, і, оскільки не було достатньо місця, він навіть сідав на підлогу, щоб послухати останні новини від чергового польського гостя. Під час тріумфального прийняття в Посольстві Польщі минулої п’ятниці я сказав йому, що цього року я працював для змін в Україні справи і похвалився, що у мене тепер є друзі в Харкові. Він сказав: “Ну, Харків … Я сидів у в’язниці в Харкові.” 
Я втратив дар мови. Подумав, що , можливо, Наталка Зубар може взнати, де ця в’язниця, і запитав пана Захар’ясевіч, як в’язницю називали. Він подумав і сказав: “Я не пам’ятаю, бо я сидів в п’ятьох.” “Tюрма!” – додав наш Сибіряк, саркастично посміхаючись. Вирішив цього свідка історії запитати про непрості речі. “Я зустрічався з думкою, котра побутує серед українців, що думкою про те, що волинська різня, принаймні частково, була виконана совєтами
, одягненими як УПА, і, що навітьце було частиною політики зіштовхування нас з українцями. Це така версія взагалі можлива?” Після довгих роздумів, він відповів: “Я не відповім на це запитання, тому що я не знаю. Але знаю, що УПА – це українські націоналісти, які ненавиділи нас за те, що українці в Польщі були громадянами третьої категорії Вони перед війни в Польщі не могли тримати доброї роботи. Про урядову працю я вже не кажу, але вони і просто доброї роботи не могли отримати в таких містах, як Львів, чи Тернопіль чи інших” Потім він розповів мені, як активістом студентського руху демонстративно виступив проти упереджень, і навіть зі своїми друзями прийняв до ради своєї університетської організації єврея, незважаючи на тиск ендеків. Звичайно дискримінація не виправдовує масові вбивства поляків, і масове вбивство поляків не виправдовують вбивство українських цивільних осіб на відплату. Потім я подумав: «Вау, спогади цієї людини варто записати”
Переклад Володимира Ханаса.
На фото Марціна Жмудського Владислав (Walter) Захар’ясевіч