Урочистості з нагоди відкриття у фойє Миргородського художньо-промислового коледжу меморіальної дошки видатному скульптору Михайлові Гаврилку вдалися камерними й душевними. Уродженець Козацьких хуторів під Рунівщиною Михайло був випускником навчального закладу 1904 року і найкращим учнем видатного художника Опанаса Сластіона.
Пізніше Гаврилко навчався у Санкт-Петербурзі, Кракові, Парижі. На Галичині творив першу Шевченкініану. Був одним з організаторів армії Українських січових стрільців, а у 1916 відкривав українські школи на Волині. Не зміг відсиджуватися у благополучній Австро-Угорщині, коли на Велика Україна стогнала від червоного терору більшовиків. У 1920 році створив на Полтавщині повстанський загін. У жовтні того ж року його схопили червоноармійці й спалили в топці паровоза.
Радянська влада зробила все, щоб і творчість, і саму постать видатного митця й отамана поглинув морок забуття. Та через 90 років завдяки монографії історика й письменника Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» він розпочав шлях у безсмертя.
Пам’ять повинна бути матеріальною. Бо людина не вічна і тлінна… Це добре, що услід за книгою був знятий документальний фільм про Михайла Гаврилка, автором сценарію якого є Роман Коваль.
У вересні ц.р. у Болехові Івано-Франківської області було урочисто відкрито прекрасний пам’ятник Михайлові Гаврилку. А в останній день жовтня – меморіальну дошку в Миргороді роботи львівського скульптора Василя Ярича (ідея – Віктора Курила).
Участь у святі взяли народні художники України Михайло Риндзак (Львів) та Феодосій Гуменюк, народний депутат України Юрій Бублик, директор коледжу Світлана Кікто, голова Миргородської районної ради Анатолій Карбан, секретар Миргородської міської ради Олег Кирпосенко, рунівщинський сільський голова Володимир Сухаренко, актриса і художник Львівського національного академічного театру опери та балету Петрунелла Хміль. Звучала бандура Тараса Силенка.
Роман Коваль запропонував керівництву району і міста, не чекаючи листа від історичного клубу «Холодний Яр», який він очолює, самим ініціювати перейменування однієї з вулиць Миргорода, які носять ім’я комуністичних діячів, на вулицю імені Михайла Гаврилка.
Оскільки внуки Михайла Гаврилка Орест і Ярослав Абрагамовичі, котрі проживають у Львові, обіцяють наступного року подарувати полтавцям пам’ятник митцю, я запропонувала встановити його у скверику поруч з вокзалом «Полтава-Південна», де трагічно загинув митець, воїн і патріот.
Людмила Кучеренко,
президент Полтавського обласного медіа-клубу