За останні пів року значимість постатей і особистостей що можна позначити словом «волонтер» вагомо зросла. А й дійсно, ми усі, український загал, переконались що за неефективної роботи державної системи тилового постачання у всіх без виключення військових формаціях, самоорганізація суспільної пасіонарної групи що в революціях історичного періоду нового часу називалась «третім станом» (сиріч революційна буржуазія, «професійні революціонери», окремі представники пролетаріату, і ін..) а в нашому випадку широченний волонтерський рух (адже волонтер це не тільки той хто відвозить допомогу на фронт, а взагалі людина доброї волі, що у такий чи інший спосіб долучається до суспільної громадської праці у важку годину) не дала разом з підтримкою усього українського суспільства, країні агресору отримати верх над нашою новітньою «оружною силою». Я навмисно вжив давньоукраїнське поняття «оружна сила» оскільки справжню модерну Українську армію і Флот нам ще тільки належить побудувати. Сьогодні ті не реформовані Збройні сили України , Добровольчі частини, Силові структури що протистоять змішаному регулярному і іррегулярному «гібридному» противнику далекі від того концептологічного ідеалу Збройних Сил постіндустріального інформаційного суспільства, в якому системи управління логістикою тилу не менш важливі рівня бойових інформаційних технологій як складової частини військових операцій. Отож волонтерський рух, погано чи добре, але все таки вагомо замінив відсутні ланки державної «ініціативи» в тиловій логістиці.
Мені неодноразово доводилось чути від наших бійців на Сході слова «Якщо б не волонтери …», вже тільки це спонукає до дії, аналізу, та допомоги волонтерському рухові у всіх його проявах. Тернопільські волонтери як волонтери усієї країни пройшли кілька етапів від свого становлення, розвитку, і зараз успішної і ґрунтовної праці. В нас на Тернопіллі успішно працюють і волонтерські групи і великі організації, і логістичні центри. Перелік організацій неодноразово публікувався варто тільки набрати в пошуковій системі «хто на Тернопіллі допомагає бійцям АТО», і отримаєте прізвища ба навіть телефони тому не буду повторюватись. Хотілося б відзначити позитивну тенденцію нового 2015 року почав виходити альманах «Волонтер» відповідальний за випуск тернополянин Любомир Крупницький (в якому маса потрібної волонтерам інформації від класифікації військового спорядження до тел. Орг..і ін..), і Тернопільський Прес-клуб в особі і Тетяни Тарасенко, і Анжели Кардинал тільки на минулому і цьому тижні провели два засідання присвячені проблемам волонтерської роботи і поступу («Волонтерство – рух, що об’єднує Україну». Гості прес-клубу: отець Іван Гуня; Тарас Герман – волонтер Логістичного центру допомоги бійцям АТО; Христина Феціца – волонтер Логістичного центру допомоги бійцям АТО; Василь Конько, волонтери громадських організацій Тернополя; представники ЗМІ Херсону, Сум, Одеси, Донецька, Дніпропетровська, Харкова 16 січня 2015 року і 19 січня «Діяльність тернопільського «Товариства ветеранів АТО» і вирішення серйозних соціальних проблем захисників України» на якому йшлося про потреби і можливості щодо забезпечення бійців житлом, допомоги малозабезпеченим інвалідам АТО, пошуку вакансій для ветеранів АТО та інших актуальних питань. Гості прес-клубу: Єлизавета Шапошник – волонтер, Інна Ткачова – волонтер (м. Київ), Смик Ольга Тернопіль ). Те що найбільше мене порадувало що на цих зустрічах обговорювались методологія і напрямки волонтерської логістики в нових етапах структурування, координації і підсилення діяльності волонтерського руху з позицій раціональності. Впевненість в перемозі у мене зросла ще більше, важливо тільки щоби «державні мужі» (незалежно від приналежності мундирів та погон), не намагались у своїй допомозі волонтерським організаціям занадто її формалізувати, для сучасної гібридної війни формалізація як константа бойового і не бойового застосування є шкідливою. Зрештою досвід військового мистецтва при наймі нового часу засвідчив: у Тридцятилітню війну у Європі (1618-1648рр. в якій Запорожці брали участь як наймане військо) маркітанти і вільні поставники продовольства з великих міст (термін «волонтер» тоді не застосовувався) робили більшу роботу, наприклад для армії Анрі де Тюренна, ніж королівські тиловики.
Ігор Крочак, військовий історик, ІЦ “Майдан Моніторинг”