Я волиняк по материнській лінії. Моя родина була знищена на Волині в 1943 році, щоб відокремити тих, хто говорить по-польськи від тих, хто розмовляє українською. Щоби ненавиділи один одного і не могли жити разом. Тому що я беру в свідки кістки моїх предків і засвідчую – всі ті, які зараз намагаються розятрити рани і суперечки між поляками та українцями самі реалізовують програми вбивць. Вони самі по собі є “бандерівцями ” і “упівцями” – навіть якщо стверджують , що борються з “бандеризмом” та “УПА». Бо факти незаперечні.
Історія моєї родини я описав тут кілька років тому в тексті «Мій особистий геноцид» Moje prywatne ludobójstwo і згадував його неодноразово. Мій дід, Фаустин Крашевський Faustyn Kraszewski народився і жив у Кіселіні – тому самому, що детально зобразив Володимир С. Дембський в книзі «Було собі містечко» ( про це також є фільм film do obejrzenia). Я прийшов у цей світ тільки тому, що мого діда взяли в армію у 1940 році (Совєти, що визнавали, що Польщі вже нема, розглядали мешканців Волині як своїх громадян і тому молодих людей забирали в армію). Таким чином, він провів війну в радянському танку (KВ-2), «боровся проти фашизму”, в тому числі брав участь і в битві під Сталінградом. А рідного Кіселіну вже більше ніколи не бачив. Його родина була вимордована(за винятком тих, хто ховався в палаючому будинку парафіяльного священика). Моя бабуся жила в Луцьку, звідки в 1945 році вся сім’я була запакована в товарний вагон і два тижні їх везли до Східної Пруссії. Моя мама народилася в 1948 році в таборі біженців під назвою Allenstein. Там же і я народився.
Ні! Попри те все, але: САМЕ ТОМУ – Я заклинаю вас, зрадників, русофілів: перестаньте витирати свою губу Волинню! Волинь місце, де протягом багатьох сотень років люди жили пліч-о-пліч, розповляючи по- польськи, по-українськи та на ідиші. Всі разом, пліч-о-пліч. В маленькому Кіселіні ми мали католицький костьол, церкву та синагогу . У сімнадцятому столітті мали навіть аріанство (з відомою друкарнею), коли після православного луцького судді, Федорі Кадяновичі Чаплиці, Кіселін успадкував його син, Єжи Чаплиця, котрий прийняв у Киселіні аріан, вигнаних з Ракова.
Залиште нашу волинську батьківщину в спокої. Не продовжуйте роботу бандерівців. Дозвольте відбудувати те, що було зруйновано. Так щоб ми знову могли жити з нашими сусідами в одній спільній батьківщині. Щоб забрати посмертний тріумф у тих, хто хотів це унеможливити.
І хто буде перешкоджати цьому це порушить – буде ятрити вишукуючи “бандерівців на Майдані», – нехай знає , що я буду розглядати його як особистого ворога, з усіма звідси наслідками. І навіть більше , ніж ворога – як зрадника. Ви можете поважати ворога, зрадника потрібно зневажати.
Переклад Марти Франчук
http://minakowski.pl/kto-probuje-nastawiac-przeciw-sobie-polakow-i-ukraincow-jest-moim-wrogiem/
Можу тільки додати, що по лінії мого батька я – волинська чешка (Миропіль). Але його родина мешкала серед поляків і тому мовою спілкування в моїх дідів була польська. Моя прабабуся вільно розмовляла чотирма мовами. Оскільки дєдічка був католиком, а бабічка – православною, то і ходили по черзі, одну неділю до косцьолу, а другу до церкви. Так і дітей хрестили, по черзі. І був мир між всіма, что жив у тій благословенній землі, а все остатнє – від лукавого.
Не було 1дил11. Мою родину в 45 вигнали поляки з1 свое1 дом1вки. Бандера став на захист укра1нц1в, треба було захищати в1д н1мц1в, в1д поляк1в 1 в1д москал1в. Тому Бандера м1й герой, нехай це проковтнуть 1 поляки, 1 н1мц1 1 москал1,
по батьковій лініі – полька.Дід воював у польській арміі. Є фото. Все життя живемо в Україні. Жодних проблем і претензій.
Dziękuję za przetłumaczenie – ale w pierwszym zdaniu jest: “Jestem po matce WOŁYNIAKIEM”, a nie: POLAKIEM. O tym, czy jestem Polakiem i co to znaczy – napisałem gdzie indziej, o tutaj: http://minakowski.pl/manifest-rzeczpospolitanski/ .
Дякую за заувагу. Переклад відредаговано відповідно до тексту оргіналу