Думаю, висловлю загальну думку. Завдяки зустрічі нашої Волинської групи Української Миротворчої Школи в Луцьку 19-20 грудня, ми, почувши думки одне одного і експертів, набагато краще зрозуміли історію конфліктогеності українець/поляк та парафіянин УПЦ (МП)/(КП)в місцевих умовах. Між цими двома напруженостями існує певний зв’язок: у роздмухуванні замороженої міжетнічної ворожнечі між українцями та поляками на Волині і у пересмикуванні історичних фактів, перш за все, зацікавлений Кремль разом зі своїм вірним знаряддям – Московським Патріархатом нібито Української церкви. Мені особисто близький митецькій підхід до трансформації конфліктів (один із яскравих прикладів зменшення міжетнічної напруги з допомогою театру було показано нам під час першої Української Миротворчої школи в Харкові. У цьому сенсі, окрім вистави «У РІКИ ДВА БЕРЕГИ», пілотний варіант якої ми небезуспішно «прогнали» у перший же день роботи, я, надихнувшись плідним спілкуванням з «волинянами» і після закінчення Луцької зустрічі, розробив проект «МУЗИЧНА ЛАВА ПРИМИРЕННЯ та ДРУЖБИ», яку я пропоную встановити у Луцьку або в інших місцях, пов’язаних з українсько-польським конфліктом 70-річної давнини.
Це лава з вмонтованою стереосистемою і динаміками, з яких починає грати музика, як тільки людина сяде на лаву. Сяде на український бік – лунатимуть популярні українські пісні, сяде на польський – звучатимуть, відповідно, польські шлягери. Між двома музичними зонами в центрі лави розташована «зона мовчання», сівши на яку, людина символічною хвилиною мовчання віддає шану всім загиблим у збройних конфліктах на Волині, незалежно від їхньої національності.
І навіть без музики, така лава примирення – «працюватиме». Річ у тому, що її горизонтальна поверхня не рівна (дивись фото), а є таким собі рівнобедреним трикутником з вершиною посередині. Хто б не присів на таку лаву, обов’язково «сповзе» по відполірованому сидінню в центр і вниз, де пліч-о-пліч зустрінеться з іншим. Це і буде першим кроком до примирення і дружби.
Юрій Власишен