Політичний спектр між Тедом Крузом, республіканським сенатором з Тексасу і Берні Сандерсом, сенатором соціалістом з Вермонт є настільки ж широкий, як різниця у їх віці. Тим не менш, ця різниця проявляється найбільш різко в соціальних питаннях. Питання зовнішньої політики найчастіше є балансуванням, тому що принципи в політиці, зокрема, коли ваш власний будинок виглядає безпечним, є анафемою. Поняття власної безпеки є часто результатом короткозорості. Довгострокові стратегічні інтереси є предметом для академічного дискурсу. У політиці, принципи піддаються ризику заради політичної доцільності, уподобань електорату тощо.
Самі останні літописи американської президентської історії є мішаниною з прокламацій і компромісу. Навіть найбільш шанований правими, Рональд Рейган не був застрахований від найбільшого підвищення податків в історії США на той момент, незважаючи на те, що був рішуче проти великого уряду. Джордж Буш-старший був ЦРУшником практично без переконань. Насправді він став об’єктом образливих жартів послідовників Рейгана за його відсутність принципів, а потім сам підтвердив цю різку критику в своїх виступах, таких як промова ” Котлета по-київськи” про самогубчий націоналізм і сепаратизм. Вільям Джефферсон Клінтон мав свої особисті недоліки, але йому пощастило не мати серйозної кризи в іноземній політиці протягом всього свого терміну. Джордж Буш молодший заглянув в око Путіну і вирішив, що може робити бізнес з ним тому, що він побачив його душу. Потім він спостерігав як об’єкт його любові вторгнувся на територію Грузії , а президент Буш відреагував тільки декількома американськими військово-морськими меневрами у Чорному морі.
Президент Барак Обама не застрахований від політичних слабкостей, особливо в зовнішній політиці. Насправді він більш схильний до них через його крайню недосвідченість в глобальній політиці. У його основних радників цей досвід також відсутній. Хіларі Клінтон мала крапельку досвіду в зовнішній політиці. Бути дружиною президента та коротко терміновим сенатором від Нью-Йорка ще не забезпечує необхідний досвід. Крім того пані Клінтон була і є обтяжена своїми власними амбіціями і залежности від уподобань електорату. Досить багато Хілларі Клінтон готова сказати, щоб бути популярною. Державний Секретар Джон Керрі, незважаючи на тривале резюме в Сенаті, не має достатнього зовнішньополітичного досвіду . Бути героєм В’єтнамської війни , а потім проти-воєнним активістом не підготувало його до досліджування складних глобальних проблем. Поточний радник з національної безпеки Сюзан Райс була провальним постійним представником ООН, не змогла стати держсекретарем, так що президент Обама призначив її главою РНБ. Не має ні одного подібного до Генрі Кіссінжера серед них. В результаті президент Обама залишився сам на сам з усіма проблемами.
Два питання зовнішньої політики приголомшили президентство Барака Обами – російська агресія і динаміка Середнього Сходу. В обох випадках президент не хоче діяти рішуче. На жаль, бездіяльність породжує лихо. Крім того, президент Обама проявив слабкість, намагаючись подружитися з тими, хто фактично були і залишилися ворогами Америки. Президент не в змозі розрізняти друзів Америки і її ворогів. В результаті Іран розробляє свій ядерний потенціал в небезпеку Ізраїлю, і, можливо, навіть в небезпеку Америки, ісламські екстремісти проросли по всьому Середньому Сході та російське теперішнє лихо, що виступає в якості глави держави– Володимир Путін– відчуває в собі сміливість перевіряти західну рішучість дати відсіч його намаганням відновити велич Росії.
Президент США Барак Обама фактично допоміг Ірану в його ядерних розробках, даючи Ірану час і вигоду від сумнівів, так якби Іран діяв сумлінно, не звертаючи уваги на Ізраїль, який являється єдиним союзником Америки і єдиною демократією на Середньому Сході; у Східній Європі Президент Обама дозволив Путіну анексувати Крим, провести повномасштабну війну і терористичну діяльність в Східній Україні. Початково президентом вважалося, що Путін зупиниться на Кримі. Потім ця віра розширилася до анклавів і гібридної війни в частині Східної України разом з видаленням з порядку денного приєднання України до членства в НАТО.
Введення санкцій зробили більше для іміджу президента Обами, ніж стримування апетиту Путіна. Не зустрівши військового спротиву від Заходу, Путін набрався сміливості та забрав Крим, тепер він прицілився до Донбасу та прорубує коридор через Маріуполь, за рахунок українських земель, до Криму, завтра він візьме всю Україну, тоді Естонію, Латвію і т.д.
Так як Ізраїль на Середньому Сході, Україна є явним другом Америки в Східній Європі. Україна готова робити найважчу роботу, воювати і вмирати. Але Україна потребує летальну зброю проти сучасної зброї Росії. Конгрес США прийняв законопроект, що дозволяє цю зброю дати. Сам президент підписав цей закон. Можна тільки припустити, що він прочитав його і був у курсі його значущості. Адже Барак Обама вчив Конституційне право. Але смертельної зброї не надано, хоча Президент Обама має для цього закон який це уповноважує. Заспокоювання України, чи держсекретаря Керрі чи віце-президента Джо Байдена, не допоможе. Немає й мови, що дипломатичні переговори вирішать цю проблему. Єдиний спосіб зупинити Путіна– це зупинити його на полі бою.