Був в мене колись муж, а в цього мужа була дальня родня в Астрахані. По глупості душевні мені даже удалось завєсті з ними почті родствєнні тьоплі отношенія на почві укрАинского сала, яблук, часнику і прочих дєлікатесів. В смислі – вони тогда просили всьо це їм прислать, а взамєн обіщали їх астраханських арбузів. Вопшім,по арбузах це була чиста маніпуляція. Бо якому уйопку справді спаде на думку слати в мою даль цей скоропортящійся продукт. Тоді я, понімаючи всю абсурдность сітуації скромно віднєкувалась. Вони не настаювали….. Хотя…. В свєті послєдніх собитій понімаю, шо вони вполнє могли бути уйопками. Не ісключєно.
Потом з бившим мужом у нас не сраслось, но родствєнніки с жаждой укрАінских дєлікатесов остались як рудімент. Вопше, цей хвост давно нада було рубать, но воно якось не беспокоіло. А в нас як – єслі воно не просить їсти, само не кричить, шо кормілєц і шо кримнаш – то хай собі бамбаєцця.
Так воно лєніво бамбалось почті трєть мойой жизні.
А тут воспалілось вдруг. Сначала поздравило с дньомрождєнья, потом з восьмим мартом. Потом ше з якимось странним праздніком. Я даже стала думать чим його лучче помазать –зільонкою чи мазью Вішнєвського. Но рішила, шо само пройде.
Но, нє. Екс-сістра Валя рішила поговорить со мной в скайпє. Вначалє нашего камюнікє сказала,шо я почьті не ізмєнілась…… подліз защітан. Потом обратіла майо вніманіє на свій новий ремонт. Я вопше в ремонтах плохо понімаю. Особенно, єслі вони в стілє ампір в условіях совєццкого барокко. Но вєжліво поперхнулась і оправдалась, шо трохи прихворала. Валя начала мене жалєть, бо на УкрАинє так тяжило, нєт лікарствов і условий для нормальних людєй……
Вопшім – сама виновата. Мене понєсло. Я об*яснила, шо лікарствов у нас дохєра і трохи – лічно мені кожен день приходить фура з Мілана. Простудилась, бо всі виходні каталась на лічні яхті і їла устріци со льда. А в кабріолєті, як назло заклініло кришу…..
Бойфренд подарив мені в связі с болєзнью шубку с снєгірячими пєрьями, а знакомий доктор посовєтував пить свєжу чєловєчью кров. Шубка тьопла, гріє харашо. А доктора пока не послухала, бо должни привезти з Новоросіі шось, щоб душити того фреша для лєчєнія.
Валя в глубінє душі, кажецця начала шо то подозрєвать. Но мої расскази очінь збігалися з її воспальонним когнітівним дісонансом. Вопшім, вона рєшила вставить 5копійок, шо їй тоже тяжело живйотся – вона устає от работи по дому, бо вони ше купили дачу в дєрєвнє і там тоже нада работать.
Несмотря на свою усталость, було просто ганьба пропустити такий пас. Вопшім – слєдующі минут 20 Валя слухала про наших сємєйних рабов і їх трудолюбіє, яке появилось в рєзультаті мого ефектівного воспітанія………..
Вопшім, я не знаю, шо рішила Валя. Возможно, вона рішила, шо я дура. Но не думаю. Бо фоном в неї работали якісь новості. Вони, я так подозрєваю, подчьоркували мою незиблєму правдівость.