Одночасно дискусії проводилися у Дніпрі, Харкові, Львові та Києві. У нас були переважно самі переселенці з Криму та зі сходу, волонтери, які працюють із переміщеними особами.
Перший досвід hangout-конференції, відколупування для когось забутих болючих питань.
І як я вже писала – перше “Слава Україні!” прозвучало від кримського татарина у Дніпрі.
Говорили, що вати багато і не лише серед переміщених, а і серед тутешніх і тут треба щось робити.
– Агресія тільки посилила в людях відчуття Української родини; навіть проросійські українці стали більше відчувати себе українцями, бо в Росії вони нікому не потрібні;
– Переймати досвід Ізраїлю для будівництва сильної країни в умовах війни;
– чітко уявляти, якою _я_ хочу бачити Україну і що _я_ буду для цього робити.
І що особливо потішило мене, в цій дискусії виникло питання про необхідність узаконення вільного володіння зброєю.
Дякую за фото Лариса Рева