Українська миротворча школа представляє цикл документальних фільмів «Жінки-Миротвориці».
Фільм перший. Євгенія Левінштейн
«Те чим я займаюся пов’язано з країною Україна. З її людьми … А де починається держава Україна я не розумію …
У чиновників є бажання зробити вигляд, що проблеми немає. Я це так розумію: ми не знаємо що робити з цими людьми, нехай вони сидять на Донеччині. Немає людини – немає проблем. Немає переселенця – немає проблем. Повинна бути програма на національному рівні. Якщо ви вважаєте, що це наша країна, що це наші громадяни, то зі своїми громадянами треба працювати …
Для мене дуже важливо, що ми зустрічаємо людей як люди. Що ми не представники державної структури. Що ми допомогу передаємо від одних людей іншим людям і працюємо як теплопередавач …
Коли волонтерський рух захлеснув країну, я в цьому брала участь, мені здалося, що все, що тут відбувається безпрецедентно. Мені досі так здається. Це єдине, що я протиставляю своїм ватним друзям у різних кінцях світу. І вони замовкають. Мені здається, це і є те саме самоврядування. Якась реальна влада в країні, людська».
