Алі Татар-заде: Причини, які заважають Криму бути незалежним

Тепер часто точаться розмови щодо проміжного чи компромисного варіанту, в якому Криму надається повна незалежність. Наскільки мені відомо, це обговорюється і в українських, і в росіянських колах (в обидвох випадках ці кола вважаються ліберальними), а вже не кажу що на самому півострові завжди не бракувало ідіотів, які двома руками були “за”. Вношу ясність із цього питання, представивши якомога більше граней.

1. Крим практично ніколи не мав своєї особої державності, крім одного випадку – Кримське Ханство. В інших випадках ми маємо або частину теріторії; або просто клаптик земель з один-два сілгоспрайони, що намагається бути острівцем державності у світі анархії; або – частіше за все – Крим своїми частинами чи цілком входив до інших державних утворень.

2. Кримське Ханство і Півострів Крим – різні речі. Принципово різні. Ханство в часи, коли виявляло всі ознаки своєї державності, спроможності, а часом і могутності, займало не Півострів, а все Північне Причорномор’я нагору від Півострову. Плюс Кубань, між іншим. Саме це і надавало Ханству життєспроможності. Тобто, називаючи своїми іменами, Ханство займало ледь не половину сучасної України.
Тому поміж відродженням Кримського Ханства (в тій чи іншій мірі, з огляду на реалії сучасності) та наданням державності Півострову – пролягає велика і принципова різниця. Це чудово розуміли, наприклад, вже сучасники Єкатєріни ІІ: коли вона добилась паперової незалежності Кримського Ханства, але обмежила його суто півостровом, то це був початок кінця – і доволі близького кінця.

3. Перейдемо до причин, які заважають Півострову Крим бути незалежним. Вони дуже прості. Економіка залежить напряму від Експорту Усього з материку та, меншою мірою, з-за моря. Що би не значило оте Усьо, в різні сторіччя, від хлібу до електроенергії, але півостров експортував більше ніж імпортував. Навіть коли виступав транзитним пунктом, то в експорті був менший власний внесок. Так, вам можуть розказати скільки медимнів зернових та ярових вивозили з Боспору при Периклі, але не скажуть, що це зерно вирощувалось навряд чи в Керчі та Ленінськом районі – скоріше звозилось зо всієї Скіфії та боспорської Кубані. А про те, що візантийці самі сюди везли пшеницю, а не тільки вино, культуру і монахів, просто люблять не споминати.

4. Гипотетично можливо існування Кримського Півострову як окремого незалежного державного утворення, лише в одному випадку. Так само, як це бувало з Ватиканом, Сан-Маріно чи Монако. Тобто, повна відсутність претензій на їхні землі “від усіх зацікавлених сторін”, насамперед сусідів. Це буде держава, яка позбавлена де-факто суверенитету через економічний статус, залежна від України (насамперед) та Кубані (в другу чергу) не менше, а більше ніж від погоди на морі, курортного сезону і сонячних днів.

5. Гипотетично можливе відродження Криму як самоспроможної держави можливо лише при наявності в ньому шматка суши, не меншого а більшого за сам півострів, на материку. Це частини або весь край, який останні колонізатори охрестили на Новоросію, а до того то було Поле, різноманітні Шляхи чи дружні орди; або, на худий кінець, частина Кубані. Тобто, “держава Крим” не знак дорівнює “Півострів Крим”.
ці міркування наведені просто для того, що всі учасники подібних тем краще розуміли, з чим насправді мають справу.

Алі Татар-заде

Фото