Ганна Шелест, кураторка проекту “Українська миротворча школа”.
http://www.youtube.com/watch?v=2SL2F0w4Qs4_____
Ви щойно повернулися з Туреччини. Ситуація з Туреччиною складна і може загостритися ще більше. Ви були в Туреччині з метою протистояти російській пропаганді?
Саме так. На жаль, Туреччина одна з тих країн, де російська м’яка сила працює дуже добре. Там постійно спонсоруються різноманітні заходи, як російським урядом, так і експертним середовищем, посольством, привозяться апологети певної точки зору, які постійно пропагують саме російський погляд на події, в тому числі і в Криму.
Наше посольство намагається бути присутнім на різноманітних заходах і доносити позицію України, але їх позиція завжди сприймається як державна, тобто, упереджена. Тому, в даному випадку наше посольство запросило декілька експертів, організувало публічні лекції, інтерв’ю, обговорення, куди запросили дипломатів, державних службовців, експертне середовище, де ми могли представити український погляд на те, як події останніх років впливають на Чорноморський регіон і навіть на Близькосхідний регіон, тому що багато паралелей робилося, наприклад, Сирія – Україна, і для Туреччини це цікаво. Тобто, потрібно роз’яснення, що означає втручання РФ в Сирію і чому Туреччина повинна відійти від своєї стриманої позиції і стати більш активно на бік України?
Вдалося викликати резонанс в медіа?
Сподіваюся, так. Нам вдалося поставити ті питання, про які вони не замислювалися. Наприклад, в Інституті державного управління ми з послом проговорили про питання енергетичних залежностей Туреччини від Росії. Всі знають про газ і нафту, і відносини з Росією щодо них, але мало хто міркував про те, що РФ будує на території Туреччини атомну станцію.
І Туреччина навіть погрожує зараз розірвати контракт…
Це якраз сталося ввечері того дня, коли ми читали лекцію. І Ердоган про це сказав. Посол на пальцях пояснив, що це не тільки інвестиції, це ваша постійна залежність від РФ. Це той же шлях, яким Україна стала залежною, споживаючи унікальну форму палива для атомний станцій, яка є тільки в РФ.
Я говорила про інформаційну безпеку: показала, яким чином робляться фейкові новини, пропаганда, показала приклади, як доноситься інформація до турецьких глядачів, яким чином можна маніпулювати цією інформацією і складати саме те враження, якого хотілося б російській пропаганді, а не те, що є насправді.
Говорили про наслідки сирійської кризи, пов’язані українсько-сирійські питання і про наслідки для Чорноморського регіону, для його мілітаризації та зміни безпекового балансу. А так як Туреччина вважає себе одним з лідерів, то звичайно вона не може стояти осторонь, тому що тут зачіпається багато питань прикладного характеру і впливу на ті проекти, які зазвичай Туреччина просувала в Черноморському регіоні.
Як виглядає інформаційний простір в Туреччині? Що говорять турецькі ЗМІ про ситуацію в Україні?
Вони багато речей розуміють, але Туреччина завжди намагалася балансувати. Турецька позиція залежить від дуже добрих економічних відносин з Росією. Від газової залежності і існуючих проектів, від тієї ролі лідера, яку Туреччина хоче відігравати в Чорноморському регіоні.
Наприклад, багато років тому Туреччина не допустила розширення операції НАТО на Чорноморський регіон, хоча сама є членом НАТО. Вона не хотіла щоб ще хтось контролював військово-морську ситуацію в Чорноморському регіоні і ініціювала свій проект Чорноморська гармонія. Росія це дуже підтримала. Вони знайшли тут певний консунсус. Тепер Туреччина знаходиться в ситуації, коли вона ще не хоче дозволяти НАТО тут бути, але Чорнморська гармонія вже не може працювати, тому що там були якраз Україна, Росія, Туреччина. Україна більше не буде співпрацювати в такому форматі, тобто все військово-морське співробітництво порушилося. Туреччина ще намагається знайти якісь механізми як би всидіти на двох стільцях, але при тому вона розуміє, що по кримським татарам вона не може стояти осторонь, тому що тоді всі свої ідеї про домінування на тюркському просторі вона не зможе більше просувати.
Готова Туреччина тут виступити з гострою позицією?
Ні. Ми це побачили протягом цього року. Так, турецькі лідери були перші, хто поїхав навесні 2014 р. до України з чіткою позицією, але після цього ми не бачили різких заяв. Це пов’язано не тільки з економічною залежністю. Ердоган і Путін були в дуже гарних особистих відносинах, тому що Ердоган десь бачив у сильному стабільному Путіні приклад себе, проводив певні паралелі. Тому стабільність Росії була для нього ближчою ніж те, що відбувалося в Україні. Він теж не хотів, щоб таке саме в нього повторилося, особливо після Таксіми в Газі.
А ці події з російськими літаками, що порушували повітряний простір Туреччини на вашу думку зіпсували їх стосунки?
Зіпсували і дуже сильно. Ніхто не очікував, що будуть настільки різкі заяви. Вони пішли моментально. Якраз Ердоган був в Європі, там ці заяви були, на зустрічі НАТО, в турецькій пресі.
Треба нагадати, що під час операції в Сирії російські військові літаки двічі порушили повітряний простір Туреччини. Причому було заявлено, що вони порушили випадково, а потім по всіх фактах стало зрозуміло, що це не випадково. А Туреччина є членом НАТО.
Тут цікаво. Ми підіймали це питання. Кого саме хотіли роздратувати, Туреччину чи НАТО? Це випробування. Важливо зрозуміти кого випробували. З одного боку це випробування НАТО, тобто, чи буде реакція НАТО і чи зможуть вони сказати, що 5 стаття Північноатлантичного договору буде використана. Але те ж саме було, коли літаки були дуже близько до британського, естонського повітряного простору. З одного боку вони хотіли побачити натівську реакцію. З іншого боку дуже важливою була саме реакція Туреччини. Подивитися, що для Туреччини більш важливо: добрі відносини з Росією чи бути членом НАТО? І дуже добре, що Ердоган наголосив, що ми члени НАТО. Тобто, він підкреслив, ви не тільки порушили повітряний простір Туреччини, ви порушили повітряний простір НАТО. І це перший раз, коли Туреччина це чітко підкреслила в діалозі з Росією. Туреччина нагадала, що у разі чого, це буде не тільки турецька реакція.
Туреччина до цього працювала над тим, щоб зробити Сирію безпольотною зоною. Вони вважали, що це допоможе багатьом речам, з тому числі і з біженцями. І Росія, не попередивши нікого почала ці дії, чим ще більше загостила ситуацію. Звичайно, коли її літаки починають там діяти, то говорити про безпольотну зону немає можливості. Туреччина цим фактом була дуже роздратована. А ще ракети, які були запущені з Каспійського моря. Туреччина роздратувалася тим, що ракета могла потрапити на територію Туреччини, адже були чутки, що ракета потрапила на територію Ірану. Багато є інцидентів у світовій практиці, коли ракети, які випускаються на таку велику відстань мали погрішності.
Яка реакція Росі на реакцію Туреччина?
Вони не зупинилися. Вони перестали порушувати простір, але операція продовжується. Більше того, вони чітко показали, що не збираються зупинятися. Питання в тому, навіщо це потрібно Росії? Ми повинні розуміти, що Асад – це верхівка айсбергу. Реальна причина в іншому.
Не тільки через Україну, а і через інші причини, Росія була відокремлена від вирішення світових великих проблем. Була іранська проблема, де завжди, навіть коли була українська криза, вважалося, що по іранському питанню потрібно долучати РФ на переговори. Вона відчувала себе рівною. І тут іранське питання вирішилося. І фактично не залишилося інших тем для переговорів США і Росії, де б вони сиділи на рівних. А коли Росія долучається до Сирії, то вона стає одним з акторів з яким повинні говорити. Деякі близькосхідні експерти вважають, що Росія дуже ображена на США. Ще 4 роки тому, коли все починалося, США не дали РФ бути більш залученими до врегулювання на перших етапах в Сирії. А вони вважали, що мають там кращі базові контакти, вплив на Асада, тому для них бути залученими до вирішення сирійського питання є дуже важливим з геополітичної загальної ситуації, де вони можуть показати, що Україна – це не так важливо, у нас же з вами є глобальні проблеми. Тому тут немає однієї причини, яку можна було б вирішити і закрити питання. Все треба розглядати в комплексі.
А Україна може зіграти на протиріччі Росії та Туреччини?
Ми дуже на це сподіваємося. Потрібно якомога більше підкреслювати, що це загальний процес, це не тільки Сирія, а це пов’язано: Сирія і Україна, що в нас є енергетична залежність. Давайте говорити про правила гри, шукати спільні рішення. Давайте ми вам допоможемо вирішити питання з атомними електростанціями. Є питання, де Україна і Туреччина могли би спільно говорити.
В посольстві ви це розуміння бачили? Там працюють над вирішенням цих питань?
Там бачення дуже чітке і зрозуміле. Вони багато намагаються зробити, активно залучають кримськотатарську ассоціацію, яка є в Анкарі. Це дуже велика підтримка українських ініціатив. Вони зараз серйозно допомагають з процесом засудження турецьких бізнесменів, які відправляють свої суда до Криму. Турецький МЗС постійно закриває очі на це, мовляв, це бізнес, ми нічого не можемо зробити. Тут дуже серйозно працює українське МЗС в політичному, юридичному і роз’яснювальному плані. Це розуміння там є.
Фото зі сторінки Ukrayna Ankara Büyükelçiliği/ Посольство України в Турецькій Республіці у ФБ