Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва
#Мобілізація #АТО день 212й, сб.
День Гідності та Свободи??? До уваги журналістів!
Відразу після ранкового шикування поїхали отримати колеса до другого джипа (бо на моїй запасці їздить), заодно забрати посилки хлопцям з нашого та сусіднього бату, тощо. Та всього не встигли зробити – подзвонив командир і наказав повертатись – мене “начальство хочуть бачити”…
Срочно повертаючись, дорогою перестріли “гостей” – комбат з іншими представниками Штабу зупинили джипа і перевірили на наявність спиртного. Нічого не знайшовши, сказали, щоб я приїхав з командиром у Штаб на розмову…
В Штабі нарешті познайомився з комбатом (нормальний бойовий мужик). Та мав цікаву розмову – хтось (!) наговорив йому недостовірної інформації щодо мого Щоденника… Наслідком розмови стало ознайомлення мене з цікавим документом від імені комбрига, в якому ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ КОРИСТУВАННЯ МОБІЛЬНИМ ТЕЛЕФОНОМ (та іншими засобами зв’язку). Причому завтра з ним ознайомлять усю батарею!..
Виходить, після висвітлення факту побиття комбатом іншого бату двох бійців-патріотів, нас намагаються обмежити в засобах спілкування та доступу до інформації?
А як щодо Прав і Свобод, гарантованих нам Конституцією Держави, яку ми прийшли захищати???
P.S. Тих двох бійців, які не змовчали про злочин проти них, а поступили по Закону, уже хтось (!) розпорядився перекинути в інші роти, а тепер ще й мене це очікує?..
P.P.S. Невже можна залякати Добровольця переведенням в іншу роту?..
#Мобілізація #АТО день 213й, НД.
Річниця Революції Гідності (2013) та Помаранчевої (2004)… Річниця заснування нашої фірми “МегаКом” (2000)… Лише в Армії дні не відрізняються одні від інших, та в неділю у нас вихідний – нема занять і є можливість помитися в душі…
На ранковому шикуванні нам довели: Інформацію про смертельні та випадки поранення солдат як внаслідок вживання спиртних напоїв (останній трапився недалеко від наших минулих позицій: аватар витягнув кільце з гранати, щоб подивитись, чи інші злякаються; потім намагався викинути, та не влучив у дверний отвір, тож вона розірвалась у бліндажі; він отримав 1 осколок в ногу, іншого ж посікло по цілому тілу…) та які покарання тепер очікують аватарів (ну нарешті почали карати по Закону!), а також… Наказ про обмеження користування мобільним телефоном!.. По завершенні ми підписались про факт доведення
Вільний день використав у спілкуванні із земляками, та в практиці з топографії – а раптом мене не переведуть в піхоту, і я підкажу командиру коротший шлях для наступу (у випадку бойової тривоги)…
Увечері переглянув з колегою (нарешті в укр.перекладі!) фільм “Sound of Noise” (“Звуки шуму”) – рекомендую всім, особливо людям з музичною освітою!
P.S. Найкращий “подарунок” на Річниці – відсутність живлення у Криму.
P.P.S. Так, Українці бувають злі! А особливо – солдати…
#Мобілізація #АТО день 214й, пн.
Про Армію і психологію…
Сьогодні до нас приїздили психологи… Якщо коротко, то надзвичайно корисно, та дууууже пізно. Звісно, це не їх проблема, а військового командування – такого потрібно навчати ще в учебці, а не через півроку…
Основне, що нам пояснили – про психологічний стан бійців при першому обстрілі. За статистикою (від першої світової до війни в Іраку), при першому прямому обстрілі не лякаються лише 15% солдат, половина з них починає стріляти, і лише 2% стріляють в живу силу ворога… Американська професійна армія добилася надзвичайно великого результату – 55%!..
Отже, спершу наступає фаза Ступору (шоку)… Для виведення з нього нам показали кілька больових прийомів…
Наступна – Адреналінова фаза, коли солдат відчуває надзвичайний приплив сили (тому інколи може бути небезпечним для своїх). Головне, щоб після бою не залишилось адреналіну в крові – він шкодитиме організму. Найкращий спосіб позбавлення надлишків – фізична праця (поглиблення окопів, перенесення бойових запасів тощо) або баня (саме так – армії інших країн возять з собою мобільні бані!)…
Потім йде фаза Виснаження, інколи – відчуття вини (“я не так стріляв, не те зробив, його не врятував”), наслідком якої може бути суїцид. Врятує залучення до колективу (ходи попий чаю, поговоримо…). Бачив таке, коли вивозив пораненого, який реально плакав, що не зміг врятувати побратима…
І остання фаза – Відновлення (сили). Для цього згодиться 8-годинний сон. Якщо нема стільки часу – ми попрактикувались в парах робити “відновлюваний масаж” (як в ізраїльській армії). Щоправда, після нього дуже їсти хочеться.
Після проходження синусоїди усіх фаз, наступний бій проходить з тими ж циклами, та іншими показниками часу та “якості”. Та якщо солдат був бухий, і в нього загальмована реакція (що небезбечно для інших бійців) в першому випадку, то другий він сприймає… як перший – бо алкоголь не дає сформувати потрібний рефлекс…
Також нас навчили розслаблятися, а для бажаючих полікувати дрібні болячки чи приглушити болі – зробили окремий сеанс автотренінгу (як відомо, 95% хвороб – від “голови”)…
P.S. А ще сьогодні до нас приїздив новий замкомбрига. Він розповів про смертельні випадки внаслідок пиятики і пообіцяв, що ті аватари таки сядуть!.. Також повідомив, що автомобілями мають право користуватися лише старші командири, а всі волонтерські машини можна відправити назад волонтерам. На запитання, чим їздити у місто (за посилками чи продуктами), сказав наявним транспортом – Уралом чи Газонами – пальне є (хоча в них витрата пального більша в 4 рази!)… Мабуть, начальство подумало, що я їздив джипом самовільно, без дозволу командира. Що ж, прийдеться передати поки #Настю іншому#Бережанцю
P.P.S. А на вечерю в нас були смажені гливи, зібрані бійцем в лісі!
#Мобілізація #АТО день 215й, вт.
Прокидався під чудову українську музику – колега-водій ремонтуавв другого джипа під вікнами, слухаючи пісні з моєї флешки.
Після ранкового шикування ми знову займалися з мінометами. Цього разу ще й з коліматорами (ні, не тими, що на стрілецькій зброї встановлюються, а спеціальними для мінометів)…
Перед обідом ми порозписувались під рапортами на отримання преміальних (матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутовихумов) – кажуть, в МО перекинули кошти (замість озброєння – на з/п і премії)…
На вечірньому шикуванні повідомили, що завтра у нас знову стрільби (стрілецька, мухи тощо) – тепер інша частина солдат поїде практикуватися… Хоча за війну мінометнику може й не доведеться стріляти з автомата, але бути готовими до цього ми повинні…
Надвечір погода зпаскудилась – ллє дощ. А мені ще в патруль заступати вночі.
P.S. Нещодавно отримав передачу від рідні. Як завше, майже половину роздав друзям – потім вони ділитимуться своїми (такі тут звичаї). А “миколайчика” віддав імениннику Михайлу (теж #Бережанець!).
#Мобілізація #АТО день 216й, ср.
Вночі почав подати мокрий сніг, який плавно перейшов у дощ, що поливав нас до обіду…
Зранку частина бійців повантажилась у Шишарика, і поїхали на полігон, де нарешті вдосталь постріляли – хто скільки хотів.
Решта приступила до занять з мінометами. Та ненадовго – поступила команда поїхати на концерт Насті Приходько! Повантажившись в іншого Шишарика, хлопці поїхали “в люди”.
Залишились одиниці, в основному ті, що мали патрулювати згідно графіку (як оце Ваш непокірний слуга – причому відчергував за 2 наряди)…
Проте на вечірнє шикування прибули всі…
Поки фанати дивились футбол, дехто вже сніжки ліпив – увечері знову пішов сніг…
P.S. Що головне після стрільб? Правильно – зброю почистити!
#Мобілізація #АТО день 217й, чт.
Зима завітала і на схід – зранку було біло, снігу випало більше 5 см…
Як і щодня, зранку ми вправляємося з мінометами – щоб у бою робили все автоматично…
З обіду мав “прийомний день” – не я, а мій ноутбук і принтер (ті, що від МегаКому) – то картку до номера через Приват24 прив’язати, то роутер і антену замовити, то документи чи пустографки роздрукувати (інший бат радий, що ми до них прикомандировані, бо своєї техніки не мають)… Репліка: “Це ж яке задоволення через півроку мишку (комп’ютерну) в руці потримати!”.
P.S. Надвечір більшість снігу розтанула, та вночі має бути мінусова температура…
#Мобілізація #АТО день 218й, пт.
Нарешті… ми дочекалися виїзду в місто – передач вже доволі назбиралося, та й питань із платіжними картками теж (чомусь більшість не вміють користуватися програмою Приват24 і переводять гроші рідним через 3700, а там інколи каверзні питання задають, а за помилкові відповіді – блокують картки). Підлатавши трохи другого джипа, поїхали ним…
Повернувшись з посилками та закупами, джип поїхав знову – вже за відпускниками… Тож увечері смакували домашніми харчами та свіжозмеленою львівською кавою.
Чим більше забороняєш, тим більше тягне до забороненого… Тож сьогодні солдати проводили “обряд поховання пляшки”.
P.S. До речі, уточнили питання з ремонтом мого джипа. Виявилось, що двигун був би сьогодні готовий, якби… не якийсь комбриг привіз свого джипа, тож мого “відклали” до понеділка.
P.P.S. Тепер обов’язкова умова поїздок – присутність старшого офіцера. Ото 1й старлєй в нас прихворів сьогодні після подорожей. Та нічого, в нас ще є запас офіцерів.
#Мобілізація #АТО день 219й, сб.
З ночі вдарив мороз – зранку було -7°С. Тож при занятті з мінометами один мусів трохи розмерзнутися… А ми, топіки, сьогодні практикувалися у визначенні дальності до цілей та коригування вогню…
Як і ціла Україна, о 16:00 год. в нас була Хвилина Мовчання – весь склад вишикувався на плацу, щоб пошанувати пам’ять жертв Голодоморів…
Сьогодні мав трохи друку… Не зійшлися з командиром в правильності чийогось рішення, тож зробили 2 варіанти.
Надвечір потепліло, тож на завтра очікуємо дощу…
P.S. Шкода лиш, що на батарею маємо лише 1 бусоль та жодного дальноміра. Зате документально в нас втричі більше озброєння – вже 2й рік Штаб не може списати минуло- і цьогорічні втрати…
P.P.S. Нашого Цвіту – по цілому… Фронті!
#Мобілізація #АТО день 220й, НД.
Кому свято, а солдату…
Увечері довідались, що зранку в нас будуть ГОСТІ (читай – Начальство!), тож за кілька годин ДО зробили шикування. Повідомили про “перевірку”, наказали прибрати приміщення та довкола, а на загальне шикування – одягнути ЛИШЕ українську піксельку (звісно, крім тих, кому ЩЕ ДОСІ не видали)…
На загальному шикуванні уточнили, що крім нашого (а можливо і Вищого) командування прибудуть ще й іноземці (спостерігачі з ОБСЄ та журналісти), тому маємо виглядати як Українська Армія, а не хто в чому… Також розподілили територію для прибирання (добре, що сніг лежав зранку, тож трави не фарбували.
Участі не приймав, бо… якраз в патрулі був.
Після наведення порядку пройшло доволі часу, аж поки прибула “комісія” – який дідок (кажуть головний представник) та кілька молодших ОБСЄшників в супроводі бригадного начальства. Звірили номери на попередньо виставлених мінометах, та й покинули територію…
Ще мав комбриг заїхати, та сьогодні його так і не дочекалися… Тож пішли приймати душ чи прати одяг…
Надвечір потепліло і пішов дощ.
P.S. До речі, з переліченого Roman Trookhin нам ще не видавали підшоломників, а лише сьогодні старшина (точніше воїн, що виконує обов’язки старшини), який повернувся з відпустки, роздав накидки від дощу (щоправда, по 1 на 5 бійців)…
P.P.S. Ота зимова пікселька (куртка-парка і штормові штани), яку нещодавно отримав і носив трохи більше місяця, в кількох місцях вже протерлася.
Дуже користно. Ви обісралися бо це фізіологічно закладено.
Дуже користно. Ви обісралися бо це фізіологічно закладено.
При 20му і обстрілі УСЕ ТАК САМО. Страх не зникає і не змінюється, до обстрілів не можна звикнути. Просто психика напрацьовує прийоми як на фоні того ж самого великого страху не впадати у заціпеніння і не метушитися а зважено приймати розумні і відповідальні рішення.