3-го березня 2016 р. відбувся публічний захід «Розмова про наркополітику. Drug Policy Talk », в якому взяли участь Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі, в.о. голови Державної служби контролю за наркотиками Олег Дзисяк, представник Глобальної комісії ООН з наркополітики Мішель Казачкін, народний депутат України Олександра Кужель, представники благодійних фондів, громадських організацій, голови фармацевтичних компаній, наркологи, всілякі ЗМІ, інші українські та міжнародні експерти.
Захід був обставлений шикарно. Організатор, а ним виступав Міжнародний Фонд “Відродження”, постарався на славу, починаючи з місця, де він відбувався, і, закінчуючи, смаколиками, якими пригощали всіх охочих. Всім видали гарні торбочки і гарної якості матеріали. Відразу було видно, що організатори не шкодували грошей. Це стосується і роликів з яких почався захід. В одному йшлося про необхідність негайного розвитку паліативної медицини в Україні. Інший розповідав про необхідність реформи в наркополітиці та декриміналізації споживачів наркотиків в нашій країні. Виглядало все непогано. В нашій країні дійсно треба дещо спростити доступ до нарко-препаратів хворим на онкологію, а кидати до в’язниці за вживання, як пропонує Ілля Кива, то є безглуздя, і всі це розуміють.
Але головна мета зустрічі стала вимальовуватися пізніше. Це розширення ринку метадону шляхом розповсюдження його через аптеки. На боці цього виступав Квіташвілі, який втік відразу після промови, а за ним пішли і ЗМІ. Стало очевидно, що діалогу не буде, бо думка людей із залу нікого не цікавила.
Окреме слово хочеться сказати про модератора. Ця дівчина переривала кожну альтернативну думку і надавала безмежну можливість говорити на захист цієї програми, або просто говорити ні про що як, на приклад, брат Мустафи Найєма, який просто не в темі, але забрав час.
Наркоман (прізвище якого я забув), представник “Відродження”, який 11 років сидить на метадоні сказав що йому важко кожний ранок ходити за дозою, і він хоче закуплятися на перед. Сам він “працює” в організації яка забезпечує метадоном 120 тис. наркоманів і зацікавлений, в рості цієї цифри. Він, на жаль, не розповів про акції “приведи друга, отримай 100 грн”, які влаштовує його фонд. Всім зрозуміло, шо до наркоманів їм немає ніякого діла. Головне шоб приходили гранти, запорука їх робочих місць. Зал гудів в обуренні, бо на сьогодні, коли метадон роздається на сайтах під жорстким контролем, ми маємо те, що він вже з’явився на вулицях міста. А в аптеках можна вільно, без рецепта, купити налбуфін, демидрол і інші кодеїномісткі ліки. Як що ми дозволимо продавати наркотики в аптеках, ми просто випустимо джина з пляшки. Поліція не справляється, суди не судять наркоторговців, штрафи не лякають власників аптек.
Пан Мішель взагалі ніс якусь маячню. Він сказав «У нас у Франції, за два роки після запровадження подібної наркополітики не заразилася ВІЛ жодна людина …». Він також сказав що за останні 10 років в Україні збільшився оборот опіумних наркотиків в 400 разів! Але, як, же так? Адже останнім часом, з впровадженням «замісної терапії» нам розповідали про те, що цей самий оборот нелегальних опіатів суттєво зменшився і взагалі практично вичерпав себе. Далі більше: він сказав, що треба пустити у вільний продаж марихуану і психотропні речовини. Склалося враження, що він вже щось придбав і спробував.
Дуже жорстко висловилась проти метадону пані Кужель: “підписався на метадон – підписався на евтаназію” заявила вона під оплески присутніх.
Дуже дивну позицію висловив представник УПЦ КП. Він сказав купу гарних, як мереживо, слів, з яких стало зрозуміло, що церква підтримує розповсюдження наркотиків.
На жаль не надавали слова активістам, очільникам громадських організацій та директорам реабілітаційних центрів. Вони обурювалися з місця, або проривалися до мікрофону, як, на приклад, помічник народного депутата.
Що ми маємо в залишку. Під виглядом “поваги до людської гідності”, нам намагаються проштовхнути закони, які активізують величезний ринок по виробництву, та збуту наркотиків. І це буде відбуватися коштом платників податків. М. Козачик обмовився: «… Давно пора відібрати у нарко-злочинців їх нелегальний бізнес …». З 2017 року за метадон має сплачувати громада, бо гранти завершуються у 2016 році. І залишається питання – так хто буде тепер контролювати цей бізнес? Чи ми згодні, шо би це було за наші кошти? І хто постраждає насамперед?
Ігор Убий-Вовк: пастор, військовий капелан, громадський активіст.
Джерело: особистий блог автора
Від редакції: матеріал безумовно дискусійний і дискусія вітається, Майдан надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи.