Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва
#Мобілізація #АТО дні 421-422, пт-сб.
Що зранку на зарядку, що увечері на шикування – потрібен захист від комарів…
Добре, що нарешті дочекалися літа – комарі в спеку не допікають.
Зате під час нічного патрулювання ніякий захист не допомагає – якісь “зомбі-комарі” вночі прокидаються.
P.S. На жаль, у місцевих магазинах нема спреїв українського виробництва.
#Мобілізація #АТО дні 423-424, святкові.
#Армія – це така установа, де не діють “загальноприйняті” правила чи навіть свята. Тож коли увесь християнський світ святкує, солдати – виконують поточні завдання. А на ці дні їх набралося досить багато (але про це – згодом)…
Оскільки #дембель – скоро, то передав джипа землякам #Бережанець – нехай #Настя ще послужить справі Перемоги! Тим паче, що і машина, і Бережанці – вже третій рік тут воюють…
Разом з машиною віддав набір ключів, каністру, гальмівні колодки (нові та вживані трохи)…
А в бригаді – зняли джипа з обліку…
P.P.S. Повернувшись у #Бережани – #ТамДеДобре, обіцяю допомагати запчастинами і пальним до джипа!
#Мобілізація #АТО дні 425-426, навчальні.
Трохи дивно – є доволі багато позицій, звідки можна “насипати” ворогові у відповідь, так ні – поїхали на полігон трохи мін “покидати”.
Полігон далекувато, тож поїхали з ночівлею…
Нещодавно отримали трохи техніки, а тепер ще й за поповненням треба їхати. Оскільки джипа віддав, то доведеться потягом (жартую – в джипа усі б не вмістилися)…
P.S. Відпочиньте кілька днів від моїх постів…
#Мобілізація день 433й, 29 червня. #демобілізація чи #зрада?
Десь там проходять навчання “Репід Трайдент – 2016” #ExRT2016
А в той же час, в зовсім іншій реальності…
#24 #Залізна ОМБр:
– Президент видав Наказ, що 5та хвиля звільнятиметься в червні-липні. На коли реально чекати?
– В Штабі сказали, що поки частина не отримає грошей для розрахунку з демобілізованими – звільняти не буде. А грошей зараз нема…
Панове, ніхто не бачив, де затримались кошти для 24ї бригади (м.Яворів)???
P.S. Нема поки навіть душових кабін, зате є прогнивші намети, на які гроші були
#Мобілізація 434й день #роздуми про #ЗСУ
Ще вчора сказали, щоб зранку (06:ХХ) ми вийшли “у формі #2 (з голим торсом)” – буде #зарядка. Щоправда, дівчатам дозволили “у формі #3 (плюс футболка)”, чим викликали невдоволення чоловічої частини. А дівчата у нас появилися із обіцяним “поповненням” – але не конрактники, а стажери з Академії… Щоправда, зарядки так і не було, хоч більшість і вийшла “топлес”.
Зате на пізнішому шикуванні (08:ХХ) була політ-інформація…
Також не дочекавшись обіцяних душів, ми наплювали на заборону і самі зробили душові кабіни. Щоправда, воду довелося шукати в інших підрозділів – нам привезуть лише зранку.
А з вечірніми шикуваннями взагалі цирки вийшли: вийшли як завше о 20:ХХ, та нам сказали, що має бути пізніше. Пішов до командира передати невдоволення батареї, тож він прийшов і вибачився перед всіма, що не повідомив про зміни, які їм сказали напередодні, та сказав вийти о 21:ХХ. Проте на 20 хв. швидше прийшов штабіст і сказав, що шикування вже.
Але це все “побутові дрібниці”, бо “ЦЕ Ж АРМІЯ”!
***
Зате кілька хлопців з 5ї хвилі, які хотіли підписувати #контракт (і ще терпіли різноманітні шикування та незвичні нововведення), після слів про зарядку – вирішили НЕ підписувати контрактів:
“Ми сюди йшли захищати народ і Державу, а не солдатами* бути!”
* #солдат – це працівник на службі ЗСУ, який зобов’язаний дотримуватися Статутів та слухатись часом дибільних вказівок своїх командирів;
#воїн – Громадянин України, який, виконуючи осн.закон – Конституцію України – захищає територіальну цілісність Держави, тимчасово виконуючи певні (!) функції солдата.
Тут 2 думки:
– Командування не розуміє різниці між солдатами (+ багаторічними контрактниками) та мобілізованими (+ кількамісячними контрактниками), тому виникають непорозуміння і конфлікти;
– Командування дуже добре розуміє цю різницю, тому (всілякими непрямими способами) намагається не допустити мобілізованих до підписання контрактів – їм потрібні лише слухняні солдати…
P.S. Поділ на категорії – умовний: багато солдат є справжніми бійцями, а деякі бійці таки часом перетворюються у солдат…
#Мобілізація 435й день, пт.
Ось і липень розпочався…
На другому шикуванні хлопці довго відмовлялися йти в батальйонний наряд на кухню. Тож коли дійшла черга до нашого взводу, я вирішив надати підлеглим приклад і вийшов сам.
Насправді робота була не на кухні, а на “складі” для кухні – в наметі потрібно було зробити “стелаж” для продуктів. Добре, хоч для стовпчиків і поперечок матеріал знайшовся. Та для “поличок” (перекриття) – довелося піти з пилою і сокирою в Національний (!) природній парк. #ЦежАрмія: є завдання – солдат повинен виконати.
Перед завершенням робіт біля одного з наметів вишикувалась черга – видавали Посвідчення #УБД! Тож поки всі стояли в тій черзі, можна було без черги пройти в їдальню і пообідати… Щоправда, поки поїсиш – можна трохи похудати (гарячі страви + неймовірна жара в наметі-їдальні).
P.S. Оскільки мені за 15 міс. служби, з яких 11 міс. – в зоні #АТО, так і не “пощасливилось” прийняти безпосередню участь в бойових діях, я #принципово відмовився від #статусу і #Посвідчення Учасника Бойових Дій (УБД).
#Мобілізація 436й день, сб.
Як тут усе складно… Підійшов на пост до земляка поспілкуватися, як підійшов комбат: “Чого ти тут? Йди працювати!… Піди до свого командира – він дасть іншу роботу!”… Завершивши спілкування, пішли з водієм “Урала” до його машини – підтягнули ступиці і прокачали гальма…
Після обіду старшина роздав 5й хвилі для заповнення #Рапорт (про звільнення в #запас) і#АркушБесіди (про #резерв). Після консультацій, заповнив сам та проконсультував інших.
P.S. Маю #претензії до командування частини – мені (+ 6м солдатам) досі не видали 2й комплект літньої форми, а також (більше половини бійціям) досі не видали жетонів (смертників).
P.P.S. Під час проходження служби я НЕ отримав необхідного рівня підготовки для виконання посадових обов’язків (як командир відділення), тому прошусь не в бригадний, а в #територіальний резерв (у розпорядження воєнкома).
#Мобілізація 437й день, нд.
Неділя – це коли можна на 1 годину довше поспати.
Та з самого ранку трапилася оказія – вияснилося, що розташування покинув 1 солдат, а з’явившись у місті в госпіталі, сказав, що має проблему з ногою, а наші медики його “послали”, тож він і пішов… Та не просто пішов у госпіталь, а ще й зателефонував до… Надії #Савченко і пожалівся їй…
Тож командири срочно провели “розслідування” – з якого бату сталася втеча, та й стали чекати “високу гостю”…
А ми насправді дочекалися своїх – приїхали 3є демобілізованих 4ї хвилі (проживаюь неподалік): ком.взводу, замполіт і старшина, та ще й привезли нам солодкого (цукерки) і холодного (кола і квас). Оглянувши розташування та поспілкувавшись, вирішили передати наші посилки на Нову Пошту. Але трохи замешкавшись, якраз потрапили під зливу. Оскільки авто стояло далеко за межами, то всі промокли до нитки (крім мене і 2х гостей – ми разом накрились моєю плащ-палаткою)…
Повернувшись, почали “вдосконалювати” намети – крім гниття, вони ще й дощ місцями пропускають.
Надвечір знову хмарилось, але веселка “пообіцяла”, що дощу не буде.
P.S. Наді так і не дочекалися. Може й на добре – бо більшість воїнів НЕ сприймає її зараз…
P.P.S. Кажуть, вона таки приїздила в госпіталь до того солдата…
#Мобілізація дні 438-439, пн-вт.
Дууууже повільно, але впевнено наступає #демобілізація.
5та хвиля здала зброю, бронежилети, казанки (хто з них не їсть) та дехто спальники (про що пошкодували – після дощу таки прохолодно спати в наметі під одіялом). Дехто хотів здати речові мішки, але сказали, що приймають лише радянського зразка, а не “польські”…
Тож поки ми наводимо лад у наметах (потрібно зробити “бєзобразно – но однообразно”) та “пропадаємо” з наметів на випадок щоденних (!) перевірок, кілька “щасливчиків” заповнюють документи на звільнення…
І ось у вівторок перша (велика) партія дембелів залишила розташування. Попри слухи, їх таки довезли транспортом у саме місто. Зате відпускних хлопці так і не отримали – обіцяли скинути на зарплатні картки в четвер…
P.S. “Йдіть ви всі… з намету… в парк!” Добре, що не уточнили в який, тож замість авто-парку можна піти в Природний Національний.
P.P.S. Ліжка поступово порожніють…
Зря,ты достоин!