Просто щоб не було ілюзій щодо того, звідки ноги ростуть всього цього “війна тому, що олігархи з обох боків хочуть наживатися на ній та горі простих людей”.
До 1935 року Німеччина проводила політику відродження своєї військової потуги “неофіційно” – військова авіація формувалася під виглядом цивільної, армійські структури камуфлювалися під невійськові тощо, так що за бажання можна було вважати, що формально міжнародні домовленості (насамперед Версальські угоди та угоди Ліги націй, на яких тоді грунтувався мирний устрій Європи як зараз на угодах під егідою ООН) не порушуються, і Західні країни (переможниці у Першій світовій війні, в руках яких й перебувала відповідальність за мир) закривали очі на порушення з боку Німеччини (порівняно, наприклад, як Росія створювала конфлікти в Карабасі, Придністров’ї, Чечні, Грузії до 2008 року, і як на це реагували на Заході).
У березні 1935 року гітлерівська Німеччина ухвалила офіційно законодавчі акти, відповідно до яких в Німеччині утворювалися військово-повітряні сили та армія на основі загального призову. Це було вже явне і відкрите порушення міжнародних угод, що були засадничими для миру в Європі (порівняно з анексією Криму в 2014 р), і вдавати, що нічого не відбувається, тепер було неможливо.
Франція, як традиційно основна мішень німецької агресивності, мусила якось реагувати, бо безпосередня загроза їй ставала явною. Тож у Франції теж запровадили дворічний загальний призов на 2 роки – але цьому передувала загалом складна суспільна дискусія, бо в суспільстві панували настрої пацифізму (порівняно з “ми же всі браття, яка війна”).
Лідером французьких комуністів тоді був Моріс Торез – той самий, на честь якого було назване наше славне місто Торез, яке тепер контролюють послідовники пана Тореза.
І от коли в парламенті дискутувалися дії Франції у відповідь на брутальне порушення Німеччиною міжнародних угод, у відповідь на проголошене тодішнім лідером соціалістів Блюмом “Робочий клас Франції постане супротив гітлерівської агресії” пан Торез заявив: “Ми не дозволимо втягувати робочий клас у так звану “війну за демократію проти фашизму”!”. Зрештою, проти дворічного призову проголосували і комуністи, і соціалісти.
Оті хто пишуть варіації на тему “буржуйські війни простих людей не стосуються”, “війна тому, що олігархи з обох боків хочуть наживатися на ній та горі простих людей” – це не “такі ж” як Торез та інші комінтерновці, це просто ті самі люди – навчені по тим самим книжкам в тих самих вищих школах та учіліщах, вони поширюють ту саму пропаганду, якій вчилися все життя. І навіть після всього що було – це знаходить свою аудиторію!
Chacha Shushuridze
