Два місяці харківської україномовності. Висновки

Згадав я про 25е серпня, тобто дату мого повного переходу на українську, випадково. З чого

ВИСНОВОК 1. Україномовному в Харкові живеться достатньо комфортно, щоб не згадувати про це щоденно.

За цей час природньо сформувався розподіл звичних місць відвідування за комфортом спілкування
– там, де переходять з тобою на українську,
– там де іноді відповідають,
– там де просто люб’язні,
– там де демонстративно напружені чи навіть ворожі щодо української

При цьому в мене є пара місць з останньої категорії, куди я навмисно регулярно зазираю й дуже ввічливо із задоволенням споглядаю на реакцію. Мікромета моя – щоб в них утвердилося розуміння, що українськість тут природня, законна й надовго, тому не нам з цим треба щось робити – а саме їм змінюватися/мігрувати.

ВИСНОВОК 2. Україномовність допомогає очищувати простір від сепарів, роблячи їх перебування тут некомфортним

З іншого боку – в першій категорії виявилося більше звичних вже місць ніж я очікував й вони поповнюються.

ВИСНОВОК 3. Мова додає спільного з тими, з ким ти вже успішно контактував, чи до кого завітав вперше. “Знайти спільну мову” – що тут можна додати.

Я вже писав про досвід спілкування з бізнесом/службовцями й навіть склав (типу)ТОП https://goo.gl/oPLkRD. Зрозуміло, що це продовжується й з позитиву хочеться згадати:
– начальника нашого РЕС, який як перейшов в спілкуванні зі мною на українську, так і продовжує досі, не зважаючи на практично повну відсутність практики в нього.
– представників компанії “Еко-Харків”, що встановлювали нам сонячну електростанцію, які буквально разом зі мною перейшли на українську (бо починав я з ними російськомовним гг), спочатку директор, а потім і спеціаліст, з яким я досі контактую.

Взагалі, вміння реагувати українською зазвичай демонстрували заклади з кращим рівнем ведення бізнесу або ті, що намагаються змінюватися на краще. Бізнес, який бачить свою тут, на цій землі, перспективу, просто не може бути іншим і з часом не переходити на українську.

ВИСНОВОК 4. Україномовність бізнесу/держслужби зазвичай це ознака кращої якості

За цей час був тількі один випадок, коли мені було відмовлено, ймовірно через мову звернення. Це був таксіст з шашечками 30-40 та десантським прапорцем за лобовим склом, було це прямо після Дня Захисника неподалік м.Палац Спорту. Стояв він там один, то ж звернувся до нього, на що він оглянувши мене відповів “Нє, нє поєдєм, лєніво шото”. Потім повторив за мною “цікаво”. Тут важко щось довести й він в принципі нічого не порушив, тому я не звертався в службу й на 100% не певен, що це просто не приклад жлобства, без підтексту.
Але от що точно, так те, що українська позбавила мене від ватних розмов в таксі й взагалі в транспорті й публічних місцях.

ВИСНОВОК 5. Мова чітко тебе ідентифікує й вата до тебе просто не звертається. Так само реакція на неї ідентифікує позицію співрозмовника, якщо вона є. Прозорість і чесність ідуть в плюси.

І був таки випадок, коли доля мене звела з телефонним шахраєм, що добре володіє українською.
Це сталося на другий день після крадіжки мого велосипеду й публікації мною про це посту на ХарківТуристі. На мене вишли люди, які написали телефон, за яким я “мав отримати” свій велосипед. По телефону шахрай перейшов на українську, й навіть використовував слово “ровер”, ймовірно виходячи з моєї вимови. Щоправда його за легендою “син”, українською не володів. І хоч я думаю, що мені просто трапився шахрай високого класу, з цього робиться

ВИСНОВОК 6. Українською також володіють негідники та шахраї, то ж хоч вона й додатково захищає від загалом російськомовного місцевого кримінального світу, 100% гарантії вона не дає.

Окремо хотілось би означити комфортність переходу всередині моєї компанії, серед співробітників. Є пара колег, що говорять зі мною українською постійно, є ті, що час від часу, інші просто сприймають все це спокійно.
До того ж я вже встиг провести 4 інтерв’ю (співбесіди) з кандидатами на новий проект та от в п’ятницю провів для колег презентацію “Сонячна енергетика вдома”, де більше години поширював свій досвід. Все це було й випробуванням мого рівня комунікації рідною, й в цілому я задоволений, хоч і звісно, побачив нові моменти на вдосконалення.

ВИСНОВОК 7. Щоденне комфортне оточення це ще й можливість для розвитку, бо повноцінне опанування мови – це теж самовдосконалення. І навпаки, якщо на роботі не сприймають мову – це ознака нездорової атмосфери на роботі.

Додатково хочеться виокримити випадкові зустрічі з україномовними в абсолютно звичних місцях. Як от вчора на Комунальному ринку, коли в крамниці, де я регулярно купую, прямо передо мною чоловік голосно жартував з продавчинею добрячою українською. Вона потім з хорошим настроєм відмовилася продавати мені кефір, бо в нього в той день закінчувався термін зберігання. Такі випадкі непоодинокі, кожного разу надовго покращують настрій.

ВИСНОВОК 8. Українська допомогає бачити багато рідного там, де вважається, що його годі й шукати.

Так, україномовність харківська відрізняється від центрально- або західно-української. Безперечно, нелегко думати українською в переважно російськомовному середовищі, тому кожну зустріч з україномовними (повністю чи частково) друзями, колегами, близькими, сприймаєш вже як відпочинок та підживлення. Тому починаєш обирати місця з українським контентом, вивісками та цінниками.

ВИСНОВОК 9. Українська змінює твоє середовище й ти потрошку змінюєш його теж.

І наостанок – злюся та/або переходжу на російську я тоді, коли знесилений або слабкий. Тут висновок робіть самі

Дякую всім, хто підтримував й підтримує мене на цьому шляху.
Ми все зможемо!

Олесь Штефчук