Дякую Світлана Резван, що запросила на цю, дійсно, непересічну подію. Хоча вона називалася по-харківськи понтово “Форум лідерів змін”, але зміни точно відбуваються, бо я вперше бачила в конференц-залі Металіста представників РДА, голів ОТГ, депутатів, представників ГО і бізнесу об’єднаних питанням про їх реальну взаємодію. В нас не так багато досвіду і деякі перемоги в цьому напрямку не здаються мені такими. Наприклад те, що реальним ресурсом реформ більшість називає владу, або те, що на Харківщині утворені ОТГ мають найбільшу чисельність жителів по Україні. Водночас те, що навіть Харківщина, мабуть, найбільш потерпіла від московського тоталітаризму, де ніколи не поважали демократичні інструменти, вимушена змінюватись, вимагає визнати, що Президент на вірному шляху.
Особисто в мене дуже багато питань до нашого Президента, але не можу не визнати, що як би я якимсь чином потрапила в цій владний серпентарій, мені було б дуже важко відмовитись від тоталітарного стилю вирішення проблем. Чесно кажучи, інших реальних інструментів в нас ще не було, якщо не вважати таким інструментом підкуп, який не здається мені дуже надійним, знаючи характер нашій еліти. Тому я в щирому захваті і від роботи нашої губернаторки, бо важко уявити, з чим вона стикається кожен день.
Так от, незважаючи на це Президент запроваджує головну реформу по розподілу влади, про яку, як мені здається говорять і знають дуже мало, а на цьому форумі саме вона стала джерелом вимушеної комунікації і,на мою думку, саме вона є каталізатором народження громадського суспільства.
Перша панель цього форуму теж називалася: “Каталізатори” змін в соціальному секторі. І цілком природно мені було б піти саме туди, хоча б тому, що саме таким каталізатором я відчувала себе в нашому селище разом з однодумцями, що створили наше ГО “Хорошівська Громада”. Але я обрала другу панель “Досвід успішної взаємодії з владою”, оскільки спікерами там були голови ОТГ і представники РДА. Я зробила правильний вибір, бо моя гіпотеза, що саме там зараз точка прикладання важелю, який перевертає наше суспільство, цілком підтвердилась.
Навіть вибір місця в умовному колі спікерів вони обрали опозиційно: РДА проти ОТГ. Дуже акуратні виступи постійно натикалися на красномовні замовчення про розподіл влади, намагання районних адміністрацій та рад довести свою необхідність, апелюючи до складнощів освоювання дуже великих бюджетів, які опинилися завдяки реформі в руках ОТГ. Спостерігати це було б дуже весело, якби я не розуміла, що ці бійки під ковдрою залишають пересічним мешканцям громад хіба місце глядачів, бо ніхто з бійців не хоче визнати, що цей розподіл влади цілком змінює ситуацію в селищах, що кожен депутат майбутньої ОТГ може бути потенційним мільйонером, бо 20-30 депутатів будуть вирішувати цілком всі питання, що до життя громади і її ресурсів, і їх плив на прийняття рішень в рази перевищує те, що зараз є у депутатів сільрад. Тільки один спікер, представник РДА, відверто сказав, що якість потенційних кадрів ОТГ дуже далека від того, що потрібна. Але зрозуміло, що в нас не має часу їх виховувати. Модераторка панелі дуже намагалась використати час, щоб не було можливості ставити запитання, але один відчайдушний такі запитав про екологічну позицію місцевої влади, і дух дискусії (якщо є такий) відкрив рота одному голові ОТГ, який викрикнув як заручник перед смертю: а що ми можемо зробити, коли немає законних важелів контролювати, коли представники прокуратури на боці порушників, якщо їм платять, що якщо я буду боротися, то сам буду за ґратами! Це було відверто. І це розкриває вид на ще одну прірву на краю якої ми всі знаходимося.
Вишенькою третій панелі був виступ Igor Cherniak. Він підтвердив мою гіпотезу про великі гроші в місцевих бюджетах і велику складність їх витрачати без корупційної складової, якщо навіть і не було такого наміру. Дійсно, активізм антикорупційних ГО дозволяє економити бюджетні кошти, але ті, хто хоча раз робив з бюджетом знають, як трудно освоїти хоча одну копійку, щоб не витратити ще дві. Але це вже мої роздуми і вони виходять за межі тем форуму.
Я дуже рада, що взагалі ця подія стала можливою. І вдячна всім, хто її організував та підтримував. І разом з ними, сподіваюсь, що це перша, але не остання спроба реальної комунікації тих, хто пливе в одному човні, але досі не дуже розуміє куди.
