Трин-трава по-харківськи

В останні роки харківськими вулицями прокотилася дурна пошесть: двірники, робітники комунгоспу, якісь інші озброєні тримерами особи знищують у місті траву, кущі, все, більш-менш схоже на траву та кущі або навіть просто землю, де не змогли зрости ані кущі, ані трави. Зрозуміло, що коріння цього зла десь глибоко у пеклі, але ми знайшли одну з причин цього шабашу нечистої сили — «Програму щодо боротьби з бур’янами на території міста Харкова на 2017-2021 роки», прийнятої Сесією Міськради 19.04.2017 р (яку кожен бажаючий може знайти за адресою: https://doc.city.kharkov.ua/uk/document/view/id/95cc35a0a504ca32d4588c16f9e332691f4790bf7aad2918fbf60b97e5134266e21f1295cd8687decae14732f2a7f2dcf75ac0fc2320d5a0). Ми вирішили проаналізувати цей документ, спадок від колишніх міських керманичів, бо термін його дії щойно сплинув, а повторення цієї дурної ганьби допустити не можна.

Історія не зберегла для нас, на жаль, імена авторів цього епістолярного шедевру, є лише підписи — Кернеса та голови департаменту комунгоспу міськвиконкому Богача, які, мабуть, навіть не читали, яку дурню підписують. Втім, завдяки програмному забезпеченню антиплагіатного руху ми отримали змогу порівняти текст нашої міської програми з іншими текстами у мережі Інтернет і скласти деякі враження про те, яким чином було створено цю Програму. Отже, унікальність тексту програми склала лише 2%, решта взята, судячи з висновків експертних комп’ютерних програм, з інших текстів. 17,4% тексту автори переписали з «Програми боротьби з карантинними рослинами в місті Харкові на 2017-2021 рр.», яка була прийнята 24/01/2017 (http://kharkiv.rocks/reestr/656618).

Порівняльну таблицю цих двох документів ви можете знайти у додатках до цього матеріалу (Додаток №1). Да-да, харківська міська рада 24 січня 2017 року приймає одноголосно відносно пристойну програму по боротьбі з карантинними рослинами, а потім через три місяці — жахливу і дурну програму по боротьбі з бур’янами, після чого якісна програма не працює, а дурна — залишається на горе Харкова і всіх харків’ян… Як ми бачимо, авторам Програми вдалося з справді обґрунтованого та виваженого документу зробити непродуманий та недолугий. Втім, продовжимо аналіз унікальності самого тексту.

Приблизно 16,39% тексту Програми автори прямо скопіювали з Наказу Міністерства агрополітики від 16.12.2004 №464 («Про схвалення проекту Концепції по ліквідації амброзії полинолистої на території України протягом 2005-2010 років», посилання: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0464555-04#Text). Однак чи не цинічною помилкою було копіювати документ, який на той момент вже втратив чинність, а по суті — повністю провалився, адже амбітним планам його авторів, цитую: «Метою Програми є проведення комплексу заходів по ліквідації амброзії полинолистої та визначення основних напрямків для стабілізації та ліквідації карантинного бур’яну протягом 2005-2010 років на території України» не судилося бути виконаними навіть частково, адже з 2005 до 2010 років площа розповсюдження амброзії в Україні, як і її кількість в окремих регіонах держави, тільки збільшилися, більше того, у 2009 році ця рослина з’явилася в Івано-Франківській області, де її ніколи раніше не спостерігали (Л. Й. Маховська, М. А. Федоляк, В. А. Федоляк «Поширення Ambrosia artemisifolia L. (Asteraceae) на території міста Івано-Франківськ і в його околицях» // Вісн. Прикарпатського нац. у-ту. — Івано-Франківськ, 2010. — серія Біологія, № 13. — с. 13-15)? Чи не красномовним показником неуспішності цієї програми є офіційна статистика, яка свідчить, що у 1999 році площа сільгоспугідь, уражених амброзією, складала 736610 га, роком пізніше вона розширилася до 895907 га, у 2001 — до 960439 га, 2002 — 1015119 га, 2003 — 1169379 га, а у 2011 (після реалізації Концепції) — 3726000 га, тобто майже втричі більше, ніж до створення документу! Отож, це — дуже сумнівне джерело інформації для створення програм у 2017 році, коли вже зрозуміло, що документ — невдалий, тобто його копіювання не призведе до позитивних результатів!

Та й сам вибір цитованих та нецитованих фраз насторожує. Наприклад, не знайшов відображення в міській Програмі такий собі факт з Концепції «5. Рослині властива висока регенераційна здатність. Наприклад, після культивації частини рослини, що присипані вологим ґрунтом, здатні утворювати додаткове коріння і добре приживатися. При скошуванні амброзія полинолиста (до утворення насіння) здатна давати від кореневих частин нові паростки, які утворюють суцвіття і формують життєздатне насіння». Адже цей факт сам по собі робить дії, які виконуються в рамках програми, злочинними, оскільки подрібнення амброзії тримерами призводить виключно до збільшення кількості цих рослин, а не до їхнього зменшення. Також непоміченими міськими мислителями залишилися задачі Концепції: «- провести боротьбу з карантинним бур’яном хімічним, агротехнічним, механічним та іншими методами, що повинні застосовуватися одночасно;

– протягом 2005 року провести по всій території України семінари та практичні заняття з органами виконавчої влади та сільгосптоваровиробниками;

– особливу увагу приділити ознайомленню з карантинним бур’яном у навчальних закладах: школах, гімназіях, ліцеях, технікумах, інститутах, університетах та інших;»

і ще одна важлива цитата, яку чомусь пропустили наші можновладці:

«Також одним з варіантів розв’язання проблеми є створення штучних фітоценозів з багаторічних трав у вогнищах амброзії полинолистої. Даний варіант фітоценотичного контролю заснований на здатності багаторічних трав пригнічувати чисельність рослин амброзії до незначних розмірів. Найбільш перспективні суміші багаторічних злакових трав з бобовими, які за 2-3 роки розростаються і практично повністю пригнічують бур’ян. В низинних місцях (береги річок, ставків) за умов недопустимого застосування гербіцидів застосовують метод залуження. Ці ділянки переважно використовують під пасовище, при цьому в склад травосуміші доцільно використовувати низькорослі злакові культури, а саме мятлик луговий, який більш стійкий при витоптуванні. Застосування цього варіанта розв’язання проблеми є більш економічно вигідним, тому що не потребує додаткових затрат на час вирощування багаторічних трав. Недоліком цього варіанта є те, що його неможливо одночасно застосувати на значних площах, заражених амброзією полинолистою».

Ще одне джерело, інформацію з якого «зкопіпастили» автори міської Програми — це «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України». Так, дійсно, ці правила містять такий пункт «9.5.5.2. Знищення бур’яну на газоні проводять скошуванням та прополюванням.

 Скошування – основний прийом догляду за газонами. Режим скошування повинен відповідати типу, призначенню газонів і складу травосуміші.

 Максимальна висота травостою має бути на партерних газонах – 5, звичайних – 10, лучних – 15-20 см. Висота скошування травостою на партерних газонах – 2-4 см, звичайних і лучних – 3-5 см. У посушливий період висоту скошування дещо збільшують (особливо на молодих газонах), бо низьке скошування дуже послаблює рослини. В Україні за вегетаційний сезон партерні газони викошують у середньому 15-18, звичайні – 10-14, лучні – 2-5 разів. Скошування слід припиняти після настання заморозків (жовтень-листопад місяці).

 Щоб пригальмувати ріст і зменшити кількість скошувань, потрібно застосувати регулятори росту». Але цей пункт по-перше, не має нічого спільного з боротьбою з амброзією, по-друге стосується газонів, а не всіх площ міста, по-третє, не вимагає вирізання «під землю» усієї рослинності, як це робиться в Харкові зараз. Знов таки, цитуючи текст цього документу, автори Програми дещо забули або не схотіли процитувати. Зробимо це за них. Ось, наприклад: «9.5.5. У процесі експлуатації газонів проводять поливання, боротьбу з бур’янами, підстригання, поверхневе удобрення, захист рослин від шкідників і хвороб, аерацію дернини, землювання, регулювання росту трав з використанням фізіологічно активних речовин, а також механічну обробку і ремонт дернини…

9.5.5.4. Для підвищення довголіття газонів слід застосовувати аерацію проколювання або прорізування дернини на глибину до 10 см у поєднанні з землюванням.

 Землювання полягає в рівномірному поверхневому покритті газонів сумішшю добре перепрілих органічних добрив (перегною) та грубозернистого піску (до 30%) шаром завтовшки до 1 см. Землювання рекомендується регулярно проводити на партерних (один раз за 3-4 роки) та спортивних газонах (2-4 рази за вегетаційний період). Під час землювання вирівнюють поверхню газону, а також прополюють бур’ян, підсівають траву і поливають.» Чому викошування нібито газонів відбувається, а землювання, прополювання, проколювання та підсіювання — ні? А ось цитата з глави «Догляд за деревами (чагарниками)», яку також частково використали автори програми: «9.1.6. З бур’янами борються двома способами – механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів).

 Пристовбурні лунки дерев і кущів на вулицях (бульварах) слід утримувати без бур’яну і в розпушеному стані. За достатнього живлення і водного режиму в них можна висівати газонні трави або висаджувати квіти.»

А якими мають бути пристовбурні лунки? Ось і відповідь: «Пристовбурна лунка — верхній горизонт   посадкової ями, обнесений по периметру земляним валком заввишки 6-10 см, влаштований для кожної рослини або загальний для групи рослин». Активісти нашої організації якось обстежили Проспект Науки, щоби виявити кількість дерев з правильно сформованими пристовбурними лунками. Знаєте, скільки таких знайшлося? Чотири. Ще раз — 4. На весь проспект. На всі сотні його дерев. Які там валки! Забита, затоптана земля, з якої вода стікає, як з асфальту, не лишаючи дереву шансу на виживання. Лише травичка може якось врятувати ситуацію — але і її бездумно нищать комунальники…

І ще одне: «9.4.3. Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню розвитку бур’янів. Як мульчу слід використовувати торф або компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний, торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену солому з гноєм і листом тощо. На 2-3-річних квітниках мульчу вносять шаром 3 см, на старших – 5-6 см і більше. Мульчують квітники із багаторічників один раз за два роки – восени, після обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення добрив.» Ви колись таке бачили? Ні, я не маю на увазі кілька квітників в центрі міста біля міськради. Я маю на увазі квітники по місту, на Основі та Салтівці, біля Москалівки або посеред ХТЗ? Торфом? Ага, а як же. Тримером та гравієм. Все набагато суворіше…

І ще одна цитата з «Правил утримання»: «9.1.19. Листя, подрібнені гілки деревини рослин і трав’янисті рештки квітково-декоративних рослин та скошених газонних трав необхідно вивозити на спеціальні полігони або на відведені площадки на підприємствах зеленого господарства для приготування компостів, садових земель та інших органічних добрив». Але кернесівські косарі-тримеристи кидають траву там, де знищили, отже, грубо порушують цю вимогу.

Чому дурні? Бо бідні! Чому бідні? — Бо дурні.

Зазвичай як зловиш нашого посадовця на якійсь непрохідній дурні, він тут же ж викручується: мовляв, це — бо бідні. От були б гроші… Ми вирішили порівняти нашу дурнувату програму боротьби з казна чим та програми інших міст. Може, і там дурні? Виявляється, ні. Харківський муніципалітет виявився найдурнішим в Україні.

Почнемо з аналізу назв відповідних програм. Нагадаю, наша зветься «Програма щодо боротьби з бур’янами на території міста Харкова на 2017-2021 pp.». Взагалі, слово «бур’ян» має дуже сумнівну якість в нормативній документації. Адже воно має ситуативний характер. На полі помідорів випадково зростає кілька соняхів, і вони — бур’яни, оскільки заважають рости головним рослинам, та й обробляти саджанці не дають. На полі соняхів навпаки, випадкові помідори будуть бур’янами. Принаймні доки соняхи не зростуть та зміцніють. Закон України «Про захист рослин» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/180-14#Text) так трактує термін бур’яни: «бур’яни – небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб;». Терміну «угіддя» в інших законах як такого нема, однак, за сукупністю згадок у різних нормативних актах, можна дійти наступних висновків: 1). угіддя – це територія, яка задіяна у господарській діяльності людини і приносить (або може приносити) дохід. 2). Подібні землі ідентифікуються по своєму місцю розташування, площі та межах. 3). До угідь не належать території населених пунктів, промислових об’єктів, заповідників і національних парків, військових частин, а також зони відпочинку, місця видобутку корисних копалин, якщо вони не знаходяться на території сільськогосподарських та інших угідь. 4). Площа угідь може бути різною. 5). Угіддя можуть бути сільськогосподарськими, мисливськими, водними і так далі. У них також включаються водойми, комори, сараї та інші подібні об’єкти, якщо вони знаходяться на тій же території. Отже, слово «угіддя» до ситуації з міськими зеленими насадженнями не відноситься, його можна пристосувати лише для тих територій міста, які використовуються в якості сільгоспугідь, де проводиться вирощування рослин тощо. Вулиці та бульвари також не є «насадженнями культурних рослин» та «посівами», отже, термін «бур’яни» є неприйнятним для розгляду щодо вулиці, бульвару, скверу тощо.

Так що, небажаних гостей-рослин на вулицях та провулках слід зустрічати обіймами? Ні, і той самий Закон має чіткі формулювання щодо цього, а саме (ст. 27): «Фінансування розроблення та виконання загальнодержавних, міждержавних, регіональних цільових програм захисту рослин, запобіжні заходи щодо поширення, локалізації та ліквідації карантинних і особливо небезпечних шкідливих організмів, а також контрольні обстеження сільськогосподарських угідь здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також за рахунок коштів підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян.» Знов підкреслю: «запобіжні заходи щодо поширення, локалізації та ліквідації карантинних і особливо небезпечних шкідливих організмів» — а не просто «бур’янів», як вважають наші міські мислителі. А далі звертаємось до Закону України «Про карантин рослин» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3348-12#Text), де передбачено таке: «Стаття 25. Встановлення переліку регульованих шкідливих організмів

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, готує перелік регульованих шкідливих організмів, який включає:

карантинні організми, відсутні в Україні (список 1);

карантинні організми, обмежено поширені в Україні (список 2);

регульовані некарантинні шкідливі організми.

Перелік регульованих шкідливих організмів встановлюється на основі переліків шкідливих організмів, які занесені до списків А1 та А2 Європейської та Середземноморської організації захисту рослин та/або списків інших відповідних міжнародних організацій, якщо на основі оцінки фітосанітарного ризику встановлено високий рівень загрози занесення або поширення таких шкідливих організмів для рослин на території України.»

Тобто такий собі Харківський міськвиконком навіть разом з Харківською міською радою не може визначати, які рослини є шкідливими, а які — ні. Це має робити відповідний орган державної влади, спираючись не тільки на розробки фахівців та національні нормативи, але й на міжнародні договори нашої держави, зокрема, на «Міжнародну конвенцію про захист рослин» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/995_805#Text), яку Україна підписала у 2006 році. А далі — ще простіше. За Законом «Про карантин рослин» Мінагрополітики ще у 2006 році затвердило «Перелік регульованих шкідливих організмів» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/z1300-06#Text), де перераховані всі карантинні рослини, які зустрічаються (або можуть з’явитися) в Україні. Отже, стає зрозумілим, з якими рослинами слід влаштовувати боротьбу, а яких — просто залишити у спокої незважаючи на статус «бур’яну» чи якісь інші причини (наприклад, особисту нелюбов).

Ось деякі з фігурантів списку «карантинних бур’янів»: амброзія полинолиста, гірчак повзучий (степовий), ценхрус довгоголовий, усі види повитиці тощо. Отже, логічніше назвати програму «Програмою боротьби з карантинними рослинами» або «Програмою боротьби з амброзією», ніж оголошувати війну усьому рослинному світу, як це зробили харківські міські аристотелі. Отже, порівнюємо з іншими містами та селами:
— місто Тетіїв, Київська область — «Програма боротьби з карантинними рослинами на території Тетіївської міської ради на 2018-2022 роки» (https://tetiivmiskrada.gov.ua/dokumenti/programi-miskoyi-radi/prohrama-borotby-z-karantunnymy-roslynamy-20182022/);

— Чернівецька область — «Комплексна програма з ліквідації амброзії полинолистої на території Чернівецької області на 2019 – 2023 роки» (https://archive.bukoda.gov.ua/page/2078) ;

— Дворічна, Харківська область, «Програма з ліквідації амброзії полинолистої на території Дворічанського району на 2018—2020 роки» (http://archive.softbi.info/rfiles/dvorichna-rda.gov.ua/docs/2018/12871_Proekt_programi_z_likvidatcii_ambrozii_polinolisto.pdf ).

Отже, щоб не перевантажувати текст, створимо таблицю за цією ознакою (мудрі, розумні, тупі):

	Борються з амброзією*	Борються з карантинними рослинами (або карантинними бур’янами)*	Борються з бур’янами*
	Чернівецька область, Дворічанський район, Авангардівська селищна рада Одеської області, місто Кропивницький, Вінницька область, Маньківський район Черкаської області, Драбівський район Черкаської області, Черкаська область в цілому, Хмельницька область, Івано-Франківська область, Носівський район Чернігівської області, Шполянський район Черкаської області (згодом Шполянська ОТГ), Херсонська область, сотні інших населених пунктів, десятки районів, областей.	Тетіїв (Київська область, ОТГ), Полтавська область**,  Гірська ОТГ Київської області, Баришівська ОТГ (Київська область), місто Херсон, місто Запоріжжя, місто Канів, Київ***, Кіровоградська область, місто Черкаси, Роздольська ОТГ (Запорізька обл.), Калинівська селищна рада Васильківського району Київської області , десятки інших міст, селищ, ОТГ, районів, областей.	Харків

* — маються на увазі діючі на сьогоднішній день програми, їх офіційні назви.

** — Офіційно аналогічна програма Полтавської області має більш складну назву, а саме «Програма фітосанітарних заходів по ліквідації регульованих шкідливих організмів на території Полтавської області на 2019-2023 роки» і передбачає боротьбу з карантинними рослинами та тваринами, внесеними у відповідний перелік Кабінетом Міністрів України.

*** — В Києві програма, частина якої має назву «Заходи та рекомендації щодо боротьби з шкідниками і збудниками хвороб рослин, карантинними бур’янами та омелою білою» та має загальну назву «Програма комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2030 року» (https://www.facebook.com/zelenbud/posts/5562825673787989).

Ви спитаєте, чому ми приділили таку велику увагу такій нібито «дрібничці» як назва програми. І справа тут не тільки в тому, що «як ви яхту назвете, так вона і попливе». Мова йде про те, на боротьбу з чим направлено цю бюджетну програму. Є те, що можна побороти або, принаймні, визначити як ворога. Наприклад, рослину амброзія полинолиста, яка дійсно наносить велику шкоду як рослинництву, так і здоров’ю людей. Є перелік рослин, які Кабінет міністрів визначив як карантинні бур’яни. На боротьбу з ними також можна виділяти гроші, спрямовувати зусилля, знаходити нові й більш сучасні методи протистояння їх розповсюдженню. Деякі міста та населені пункти додають до цього переліку (наприклад, Київ, Закарпаття тощо) певні види рослин, які хоч і не присутні у Переліку КабМіну, але чимось тим містам не подобаються (омела, борщовик тощо). І лише місто Харків визначило своїм ворогом не конкретну рослину або перелік визначених рослин, а розмите поняття «бур’яни», яке кожен може трактувати як хоче.

Неправильно визначаючи свого ворога, Дон Кіхот ставив себе у дуже зручне становище, адже називаючи вітряки монстрами, щоб ти не робив, ти можеш, в залежності від свого настрою, констатувати свою перемогу або поразку, яким би насправді не був результат. Більше стало рослин у місті? Але ж вони не усі бур’яни — програма успішна. Менше стало трави — так і бур’янів поменшало, знов перемога. Тощо. Відсутність конкретної мети — запорука дурної роботи, покражі грошей та зловживань у цій сфері.

Хоч мети, хоч не мети, — все дурня, що без мети

Паспорт програми боротьби з бур’янами — це характерний приклад бездумності, бюрократизма та безсоромної некомпетентності. Наприклад, головною метою програми названо «Забезпечення утримання території міста Харкова у належному санітарному стані, покращення санітарно-епідемічного благополуччя». Санітарний стан? Епідемічне благополуччя? Кого? Рослин? Людей? Якби мова велася про будівництво громадських вбиралень — це мало б сенс. Коли мова йде про корчування амброзії подібна сентенція викликає сміх.

Яка ж мета подібних програм, написаних більш розвиненими населеними пунктами? Ось, наприклад, мета «Місцевої цільової програми боротьби з карантинними рослинами на території Баришівської селищної ради на 2021-2025 роки», цитую: «Мета Програми полягає у проведенні комплексу заходів із локалізації та ліквідації вогнищ карантинного бур’яну – амброзії полинолистої на  території Баришівської селищної ради , зменшенні кількості випадків захворювань на алергію серед населення, пов’язаних із цвітінням амброзії, підвищенні ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, посиленні уваги широких верств населення та громадськості до існуючої проблеми шляхом популяризації знань та роз’яснень щодо шкідливості бур’яну-алергену, приведенні в належний фітосанітарний, екологічний та естетичний стан території громади Баришівської селищної ради, забезпеченні контролю за виконанням та проведенням заходів проти карантинного бур’яну підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами». А ось аналогічна цитата з «Програми боротьби з карантинними рослинами на території Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області на 2018 – 2022 роки»: «Мета Програми полягає у проведенні комплексу заходів із локалізації та ліквідації вогнищ карантинного бур`яну – амброзією полинолистою на території Калинівської селищної ради, зменшенні кількості випадків захворювань на алергію серед населення, пов’язаних із цвітінням амброзії, підвищенні ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, посиленні уваги широких верств населення та громадськості до існуючої проблеми шляхом популяризації знань та роз’яснень щодо шкідливості бур`яну – алергену, приведенні в належний фіто санітарний, екологічний та естетичний стан території селища, забезпеченні контролю за виконанням та проведенням заходів проти карантинного бур`яну підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами».

Бачите різницю? Ось ще — так сформульована головна мета у «Міській цільовій програмі боротьби з карантинними бур’янами на території міста Херсона на 2018-2022 роки»: «Мета Програми: зменшення на території міста площі, ураженої амброзією полинолистою». Чому вони можуть нормально формулювати мету, а ми — ні?

Йдемо далі. Очікувані результати програми. Що написано харківськими мислителями? Цитуємо: «Зменшення площі зростання бур’янів, насамперед амброзії полинолистої, покращення санітарного та естетичного стану території». Оскільки що таке бур’яни кожен розуміє як хоче, то, перефразуючи з бюрократичного на звичайний, метою програми є знищення всіх рослин у Харкові, серед яких може потрапити під зачистку і амброзія, а також щоб усе було красиво та чистенько. При цьому санітарний та естетичний стан не має нічого спільного з боротьбою з амброзією, адже ця рослина є дуже красивою та естетичною, і існують непоодинокі випадки, коли люди прикрашають нею оселі, переплутавши з іншими рослинами…

А як у людей? Ось результати, яких очікують від своєї «Програми» мешканці Херсону: «Значне поліпшення фітосанітарного стану на території міста Херсона, зменшення площі, зараженої карантинними бур’янами, в тому числі амброзією полинолистою, зменшення кількості випадків захворювання на алергію населення». Бачте? Ніяких естетик та санітарних станів (хто не бачить різниці між «санітарним» та «фітосанітарним» нехай порівняє лікаря та фітопатолога, тобто фахівця, який лікує людей і того, хто лікує рослини), все чітко і по справі. А ось що пишуть про очікуванні результати у Драбові: «Реалізація Програми дасть можливість на кінець 2021 року:

– зменшити площі зараження амброзією полинолистою на 85 %;

–   забезпечити раціональне використання земель;

– зберегти природну родючість ґрунтів та поліпшити екологію навколишнього природного середовища;

– підвищити ефективність  виробництва  сільськогосподарської продукції на 20%;

– очистити  населені пункти від  бур’янів, їх  насіннєвих та вегетативних зачатків – 80 %.

– створити штучні фітоценози із багаторічних трав у вогнищах амброзії полинолистої, що зменшить вплив амброзії на людину як алергену та поліпшить естетичний стан населених пунктів Драбівського району». Тобто не сама боротьба з амброзією чи то «бур’янами» покращить естетичний стан населених пунктів, а створення штучних фітоценозів, тобто насівання рослин, які зростатимуть і не пускатимуть на свої території зайду-амброзію, при цьому самі ці трави деякі мудреці можуть вважати бур’янами… Далеко нам ще до Драбіва та до Херсону рости й рости…

А до Києва, вибачте, Харків має довго-довго повзти рачки, читайте уривок з київської «Програми»: «Боротьба з амброзією переважно здійснюється шляхом її викошування, прополювання або створення газонів. Разом з тим, вказані заходи не дають бажаних результатів, оскільки рослина має потужну кореневу систему і швидко відновлює вегетативну надземну масу, крім того амброзія адаптувалась до регулярного викошування і забезпечує цвітіння навіть у рослин з висотою стебла до 5-10 см». Це — остаточний вирок нашій недолугій програмі, цитуємо далі: «В результаті експериментального застосування в 2019-2020 роках екологічно безпечних препаратів на основі бішофіту отримано позитивні результати, а саме: при контактній дії препаратів з амброзією відбувається її в’янення, не фертильність і подальша загибель всієї рослини».

На черзі — Івано-Франківщина, ось чого вона чекає від реалізації «Програми»: «Основною метою Програми є:впровадження комплексу ефективних заходів з виявлення та ліквідації вогнищ, розповсюдження наявних карантинних організмів, в тому числі амброзії полинолистої, на території населених пунктів, на сільгоспугіддях та землях лісового фонду Івано-Франківської області;

виконання заходів боротьби з наявними карантинними організмами, в тому числі амброзією полинолистою, та придбання необхідної кількості обладнання для забезпечення ефективної боротьби з ними;

створення обласної карти з вогнищами розповсюдження наявних карантинних організмів;

забезпечення раціонального використання земель і збереження природної родючості ґрунтів та багаторічних насаджень і екології сільськогосподарських земель;

проведення роз’яснювальної роботи серед населення, сільгоспвиробників, з органами виконавчої влади щодо методів обстежень на виявлення наявних карантинних організмів та методів боротьби з ними;

вивчення динаміки факторів та місць розповсюдження карантинних організмів для запобігання їх поширення, в тому числі амброзії полинолистої та бур’янів-алергенів».

На цьому аналіз тексту харківської програми пропоную припинити, адже аналізувати дурню — це така ж сама дурня. Наведемо лише один наступний постулат:

Те, що робить Харків «проти бур’янів» сприяє розповсюдженню амброзії

Перша причина цього — повне ігнорування авторами програми такого важливого документу як «Інструкція з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур’янів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0201-05#Text). Зокрема, цей документ передбачає «3.1. З метою виявлення вогнищ карантинних бур’янів та вжиття своєчасних заходів із локалізації та ліквідації їх вогнищ, державним інспектором з карантину рослин здійснюються обстеження земельних угідь з відбором зразків рослин. 3.2. Обстеженню підлягають: сільськогосподарські угіддя, … науково-дослідні та дослідні установи, ботанічні сади, населені пункти, фермерські, особисті селянські господарства та присадибні ділянки, садозахисні лісосмуги та лісосмуги залізниць і шосейних доріг…» А після знаходження карантинних бур’янів цей нормативний акт вимагає негайного (протягом доби) встановлення карантинних заходів на всій території розповсюдження небезпечної рослини. Знищення або знезараження усіх продуктів та матеріалів (починаючи від сіна та соломи, закінчуючи мішками, в яких вони транспортувалися), які контактували з карантинними рослинами.

Друга причина — ігнорування біології такої рослини як амброзія полинолиста. Адже ця рослина має глибоке коріння і здатна відростати після скошування та навіть виривання з коренем кілька разів за сезон. Також вона здатна після скошування у стані цвітіння забезпечувати дозрівання насіння на скошених елементах рослини. Кожна частка рослини після подрібнення може прорости новою рослиною після потрапляння в сприятливі умови (занурення в ґрунт), а навіть невеличка частка рослини, яка залишилася на корені після скошування (до 5 сантиметрів) здатна створити повноцінне насіння та розсіяти його.

Отже, єдиним шляхом боротьби з вогнищами амброзії є їхнє своєчасне виявлення, повне та безумовне знищення рослин бажано методом виривання з коренем та обробка ділянок речовинами, безпечними для довкілля але неприйнятними для розвитку амброзії (хімічні та біологічні методи боротьби). З іншого боку — такий догляд за зеленими насадженнями та зеленими зонами міста, який зробить ці ділянки зайнятими стійкими травостанами або чагарниковими заростями, де не зможе закріпитися та вирости цей бур’ян.

Натомість міська рада робить все навпаки: повне викошування трави на всіх ділянках міста, яке унеможливлює її нормальне зростання, та… розсівання амброзії по ділянках, де вона ще не зростає. Адже обробка рослин тримером — це зовсім не косіння. Оскільки косіння передбачає одне зрізання трави, а тример завдяки великій швидкості руху механізму, насправді виконує подрібнення маси рослин та розкидання їх шматків на значну відстань. Таким чином, якщо серед травостану, де здійснюється тримерування, є амброзія, після цієї діяльності шматки цієї рослини розкидуються по значній площі, а також розносяться перехожими, тваринами, вітром тощо. Вони (а також насіння амброзії) налипають на сам тример, на одяг комунальників, які працюють з цією технікою, отже, кращого та надійнішого способу поширення буряну в світі не існує.

Чи є в інших містах кращі практики? Так, можна розповісти про ініціативи Берліну та Гамбургу, деяких інших західних міст. Але ми зупинимося лише на українському досвіді. Так, у Києві здійснюється обробка ділянок, заражених амброзією, препаратами бішофіту. А у Запоріжжі громадські організації разом з науковцями створили мапу розповсюдження амброзії, завдяки якій фіто санітарні служби можуть більш ефективно боротися з цією рослиною (https://odessa-life.od.ua/news/v-odesi-opriljudnili-mapu-masovogo-zrostannja-ambrozii). Аналогічну інтерактивну мапу створили, об’єднавши зусилля, запорізькі посадовці, екологи та представники громадських організацій, щоправда, поки вона охоплює лише один з районів міста (https://sky.zp.ua/v-odnomu-z-rajoniv-zaporizhzhya-zyavitsya-mapa-rozpovsyudzhennya-ambrozi%D1%97/). В різних містах та селах України застосовуються ті чи інші експериментальні препарати проти амброзії, деякі з яких дають дуже непоганий результат. Врешті, у деяких містах на боротьбу з амброзією залучають ледь не все доросле населення, розподіляючи територію міст між добровільними знищувачами цієї рослини, які працюють майже щоденно, допомагаючи комунальникам. І лише у Харкові все робиться так, ніби проблеми амброзії не існує. Але ж вона є, її багато, і щороку площі під нею лише збільшуються!

Ще одна біда — відсутність у більшості харків’ян знань про амброзію. Отже, деякі наші співмешканці вважають, що це — культурна, корисна і навіть більше того, красива квітка. Не так давно з букетом амброзіі завітав до однієї з харківських церков набожний парафіянин. Автор цих рядків особисто бачив букетики амброзії на продаж у бабусі біля цвинтаря, непоодинокі випадки, коли на вулицях міста квітучу амброзію «окучують», як елемент прикраси двору або обійстя. Щоб такого не було, треба, щоб вигляд цієї небезпечної рослини знав кожен громадянин, щоб впізнавати її вчили школярів, а заходи боротьби з шкідливою квіткою були якомога більш масовими та масштабними.

Амброзія та людина, хто переможе?

Хочу одразу підкреслити, що бравурні плани минулих десятиріч щодо винищення в Україні усієї амброзії або аналогічні амбітні ідеї фахівців Німеччини, Італії, деяких інших країн, провалилися з тріском. Ця рослина з ангельською назвою виявилася сущим дияволом по своїй здатності виживати і захоплювати все нові землі для свого існування. Але це ще не все, останні наукові праці про неї взагалі шокують (див, наприклад: https://agro.dn.gov.ua/iavyshche-ambrozii-polynolystoi-iak-problemyzahalnoderzhavnoho-rivnia-zahrozy-tendentsii-naslidky/): сукупність алергічних реакцій на цю рослину медики називають «амброзійний поліноз», перший випадок якого було діагностовано в Парижі у 1955 році. Симптоми цього захворювання вчені описують таким чином: сукупність алергічного риніту, кон’юнктивіту зі сльозотечею та погіршенням зору, лихоманки, респіраторних розладів, астми з приступами задухи, атопічного дерматиту (екземи) зі свербежем окремо або у сукупності з різним степенем важкості та хронічними проявами. Більшість досліджень підтверджують, що навіть мінімальна концентрація 5-20 пилкових зерен на м³ здатна провокувати алергічні реакції (Солоненко В.І.,2010). Порівняйте, в період цвітіння амброзії концентрація її пилку у повітрі може становити 400-450 зерен/м³ (Івченко В.М., 2018). Вченими виявлено шокуючий факт, навіть в тих країнах Європи, де ніколи не росла і зараз не росте амброзія, є хворі на алергію через неї. Ця загадка проіснувала недовго — вже сьогодні відомо, що пилок Ambrosia artemisiifolia може переноситись повітряними масами на значні відстані – від кількох десятків кілометрів до 200-500- і навіть 1000 км від місця зростання. Виявлено, що транспортування повітрям не впливає на алергенні властивості пилку амброзії. Отже, в Польщу, де не росте амброзія, її пилок заноситься з територій Угорщини, України, Словаччини, в Естонію, Литву — з України та південного сходу Росії, в Північну Македонію — із Сербії (https://agro.dn.gov.ua/iavyshche-ambrozii-polynolystoi-iak-problemyzahalnoderzhavnoho-rivnia-zahrozy-tendentsii-naslidky/). Отже, наробивши дурні і прогавивши всі можливості боротьби з амброзією за останні роки, харків’яни нашкодили не тільки собі, своєму власному здоров’ю, але й здоров’ю мільйонів людей, які мешкають на відстані до 1000 кілометрів від нашого міста!

Вдумайтеся, майже чверть населення Європи страждає на амброзійний поліноз, вчені встановили, що відсоток хворих на цю болячку в Угорщині є рекордним і становить 50%, тобто половина населення держави! У науковій літературі останнього періоду з’явились дані, що Ambrosia artemisiifolia здатна викликати алергії і у тварин, здебільшого, у вигляді атопічного дерматиту у коней, кішок та собак без респіраторних проявів за винятком бігових гончих. Déchamp C. і Méon H.(2005) наводять дані, що 44% собак в районі Ліона страждають на атопічний дерматит, спровокований амброзією полинолистою. Подібні дані наводяться для області Ломбардії на півночі Італії де цей показник становив 43%. Можливо, в цій жахливій ситуації є й наша провина, адже Харків став ласим шматом землі для амброзії, яка відчуває себе в нашому місті як на курорті, бо муніципалітет є настільки недолугим, що все робить на її користь!

Отже, щоб уникнути ганьби та сорому у подальшому, роботу над наступною програмою боротьби з амброзією (або карантинними бур’янами в цілому) слід вести не у кулуарах міськради, не у кабінетах горе-посадовців, а шляхом проведення семінарів та конференцій з залученням провідних фахівців харківських та світових наукових установ, на щастя, винахід Інтернету дав можливість зв’язуватися за ними, не вимагаючи багатогодинних переїздів чи перельотів, а всі вчені радо діляться сьогодні своїми напрацюваннями в цій темі, знаючи, що отруйне повітря поширюється глобально по континентах. Наступна програма має відображати не тільки напрацювання цивілізації у боротьбі з амброзією, але й елементи здорового глузду — заходи, щоб цю рослину знав кожен, і кожен міг повідомити фахівців про зустріч з нею, бажано через сучасну інтерактивну мапу. Тримерам та іншим варварським засобам знищення рослинного покриву Харкова має бути підписаний смертний вирок, як і несанкціонованим, необґрунтованим косінням трави іншими способами. Косити — тільки під наглядом і за згодою фахівців. Справжніх фахівців, а не тих, хто плутає санітарні та фітосанітарні нормативи. Місто має закупити засоби біологічної боротьби з амброзією, а також ті хімічні рідини, які є повністю безпечними для довкілля, але смертельними для амброзії. І ще одне: час працює проти нас в цій міжвидовій боротьбі. Рослину, насіння якої зберігає властивості у землі більше 40 років, дуже важко буде вигнати з тих земель, на які вона поширюється завдяки тримерам щодня, щотижня, щороку…

І останнє, готуючи власну програму з боротьби проти розповсюдження карантинних рослин, зокрема, амброзії, нам слід брати за приклад найкращі напрацювання вітчизняних та зарубіжних громад, які є на сьогодні. Наприклад, у Одесі створена діє Всеукраїнська інтерактивна мапа «ambrozii.net», на яку кожен громадянин може нанести місце знаходження ділянки амброзії. Активістів цієї ініціативи обов’язково слід залучити до роботи по боротьбі з амброзією, тим більше, що на їхній мапі вже є чимало інформації про амброзію у Харкові. Також великі успіхи у боротьбі з амброзією мають фахівці Зпоріжжя та Києва, Дніпра та Херсону, Миколаєва та Вінниці, а з зарубіжних міст — Берліну, кількох населених пунктів Північної Італії та південної Швейцарії, які поселили на своїх землях північноамериканську комаху ophraella communa (жук-листоїд), яка швидко впоралася зі знищенням амброзії полинолистої. А ось китайські борці з амброзією залучили до своїх лав іншу північноамериканську тварину — zygogramma suturalis (амброзієвий смугастий жук-листоїд), який теж не схибив і досяг великих результатів (принаймні так повідомляє преса). Дуже важливий досвід має в цій роботі колектив Інституту ботаніки ім. Холодного НАНУ, які знайшли на алергічному бур’яні його природного ворога — грибок Рhyllachora аmbrоsіае, який знищує його, не торкаючись при цьому інших рослин. Отже, цей мікроскопічний гриб міг би бути порятунком для наших вулиць та скверів, нашим захистом від амброзії. Дуже не хотілося б, щоб ці біологічні засоби не використовувалися в Харкові через відсутність інформації про них або недостатню обізнаність місцевих господарників. Давно використовуються в різних містах України та Європи хімічні засоби боротьби, серед яких є і такі, які вважаються відносно нешкідливими для довкілля. Буде злочином не використовувати їх у нашому місті, а також ігнорувати цю можливість при створенні міської програми. У Харкові багато сторіч створювалися наукові школи ботаніків, аграріїв, мікологів, зоологів, фітопатологів та інших фахівців, які здатні якщо не кардинально вирішити, то точно значно полегшити вирішення проблеми амброзії, отже, ніяка ефективна програма не може бути створена без залучення науковців ХНУ ім. Каразіна, НТУ ХПІ, УкрНДІЛГА ім. Висоцького, НДІ Екологічних проблем тощо.

Олег Перегон, координатор ГО «Зелений Фронт»

Додаток №1, порівняльна таблиця:

Програма щодо боротьби з бур’янами на території міста Харкова на 2017-2021 pp.	Програма боротьби з карантинними рослинами в місті Харкові на 2017-2021 рр.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Програму щодо боротьби з бур’янами на території міста Харкова на 2017-2021 pp. (далі — Програма) розроблено відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова». Програма спрямована на розв’язання проблеми ліквідації бур’янів, насамперед амброзії полинолистої.	РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Програму боротьби з карантинними рослинами в місті Харкові на 2017-2021 рр. (далі – Програма) розроблено відповідно до Законів України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 № 3348-XII, «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-ІV, «Про захист рослин» від 14.10.1998 № 180-XIV, «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-ІV, наказів Мінрегіонбуду України від 10.04.2006 № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», Мінагрополітики України від 27.01.2005 № 40 «Про затвердження Інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур’янів», рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова». Необхідність розробки Програми викликана відсутністю комплексної системи боротьби з карантинними рослинами насамперед амброзією полинолистою, яка поширилась на території міста і негативно впливає на довкілля. Програма спрямована на розв’язання проблеми поширення карантинних рослин, зокрема, амброзії полинолистої, залучення до цього суб’єктів господарювання, підприємств та установ усіх форм власності.
РОЗДІЛ 2. СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ її РОЗВЯЗАННЯ ШЛЯХОМ РОЗРОБЛЕННЯ І ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Бур’яни – небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб. Бур’яни розповсюджені на території міста нерівномірно: трапляються як досить значні площі уражених земельних ділянок, так і поодиноке зростання бур’янів серед інших рослин. Найбільш поширеним бур’яном у місті Харкові є амброзія полинолиста. Амброзія полинолиста відноситься до карантинних бур’янів обмежено поширених в Україні. Згідно з матеріалами огляду поширення карантинних організмів в Україні, наданими Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, станом на 01.01.2017 загальна площа території міста Харкова, уражена амброзією полинолистою, становить 49,9 га. За офіційними даними загальна площа території об’єктів благоустрою, що знаходяться на балансі спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» становить 1 260,80 га, з якої на 23 га росте амброзія полинолиста, що складає близько 2 %. Найбільший відсоток, який займає амброзія в розрізі адміністративних районів м. Харкова займає Шевченківський район, що становить 4,5 % та Московський район – 3,3 % від загального обсягу зелених насаджень. Амброзія полинолиста засмічує вулиці та подвір’я, узбіччя доріг, залізничні насипи, береги річок, пустирі, створює неестетичний, занедбаний вигляд територій парків, скверів та інших зелених зон міста. Крім шкідливого впливу на культурні рослини, амброзія негативно впливає на здоров’я людини. Пилок амброзії є сильним алергеном і викликає такі алергічні захворювання, як бронхіальна астма, алергічний риніт, дерматит. З бур’янами борються двома методами: механічним (прополювання, скошування) та біологічним (застосування біопрепаратів). Ураховуючи біологічні особливості амброзії, в умовах населеного пункту для ефективної боротьби у місті Харкові доцільно запровадити одночасне та систематичне застосування механічного та біологічного методів мінімум 5 років. Механічний метод – систематичне (3-4 рази) скошування з початку вегетації (квітень – травень) до цвітіння (кінець липня – початок серпня) або виривання з корінням. Біологічний метод – застосування гербіфагів, мікрогербіцидів, бактеріогербіцидів, фітогербіцидів, явищ алелопатії. Практична зацікавленість біологічним методом зумовлена тим, що він безпечний для людини і теплокровних тварин. Отже, для забезпечення збалансованих та комплексних заходів боротьби з бур’янами, насамперед з амброзією полинолистою в найближчі роки пріоритетне значення буде надаватися: – скошуванню бур’янів перед цвітінням в період бутонізації; – вириванню рослин амброзії з корінням та їх знищення шляхом спалювання у спеціально призначених місцях; – знищенню рослин амброзії на засмічених ділянках за допомогою біологічних засобів ограно-мінерального походження (за наявності відповідних дозволів).	РОЗДІЛ 2. СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЇЇ РОЗВЯЗАННЯ ШЛЯХОМ РОЗРОБЛЕННЯ І ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Карантинні рослини – це особливо шкідливі адвентивні види, яких немає на території країни або вони наявні обмежено, і чисельність яких регулюється спеціальними заходами. Поширеними є амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia L.), гірчак рожевий (повзучий) (Acroptilon repens), ценхрус якірцевий (малоквітковий) (Cenchrus pauciflorus), паслін колючий (Solanum rostratum), сорго алепське (гумай) (Sorghum halepense) та 15 видів повитиць (Cuscuta sp.sp.) з яких найвідомішими та поширенішими є повитиця польова (Cuscuta campestris) і Лемана (C. Lehmanniana). Серед культур фітоценозів степу України та поза ними нараховується 49 видів рослин-алергенів. Найчастіше серед рослин-алергенів у фітоценозах міста є амброзія полинолиста. Загальна маса амброзії полинолистої в структурі забур’яненості складає близько 60 %. Амброзія полинолиста вперше з’явилась в Україні 1914 року в Дніпропетровській області, де німецький агроном вирощував її як замінник хіни. Через засміченість понад 70 % ландшафтів України амброзією полинолистою кількість алергічних захворювань серед наших співгромадян, викликаних саме цією рослиною, постійно зростає. Зараз амброзія полинолиста відноситься до карантинних рослин, обмежено поширених в Україні. Через свою виняткову шкідливість, негативний вплив на здоров’я людей амброзія посідає одне з перших місць серед небезпечних карантинних бур’янів. На сьогодні ліквідувати вогнища амброзії полинолистої неможливо через різноманітні властивості виду, тому правильним рішенням у цій ситуації буде постійний контроль чисельності цього карантинного бур’яну. Амброзія полинолиста розмножується тільки насінням, яке утворюється у великій кількості, тому заходи повинні бути направлені на недопущення утворення насіння, повторного засмічення та зниження його запасів у ґрунті. Причиною швидкого поширення амброзії полинолистої у місті є те, що цей вид має ряд біологічних особливостей, до яких належать: – невеликі рослини продукують 50-3000 насінин; – великі рослини продукують 30-40 тисяч насінин, які зберігають схожість від 5 до 40 років, у результаті чого утворюється значний за обсягом запас насіння у ґрунті; – рослина має потужну кореневу систему, що проникає вглиб до 4 м; – здатність рослин витримувати довготривале підтоплення – до 2 тижнів; – рослині властива висока регенераційна здатність, після скошування амброзія здатна давати від кореневих частин нові паростки, які утворюють суцвіття і формують життєздатне насіння; – пластичність та висока адаптаційна здатність виду щодо температури, запасів вологи. Розвиваючи велику надземну вегетативну масу, амброзія полинолиста здатна пригнічувати і витісняти культурні рослини. При великому забур’яненні надмірно висушуються й виснажуються ґрунти. Дослідження показують, що на утворення однієї тонни сухої речовини амброзія полинолиста виносить з ґрунту 15,5 кг азоту, 1,5 кг фосфору, а також близько 950 тонн води. Амброзія полинолиста засмічує вулиці та подвір’я, узбіччя доріг, залізничні насипи, береги річок, пустирі, створює неестетичний, занедбаний вигляд територій парків, скверів та інших зелених зон міста. За офіційними даними загальна площа об’єктів благоустрою, що знаходиться на балансі спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» становить 1 260,80 га, з якої на 23 га зростає амброзія полинолиста, що складає близько 2 %. Найбільший відсоток, яку займає амброзія в розрізі адміністративних районів м. Харкова займає Шевченківський район, що становить 4,5 % та Московський район – 3,3 % від загального обсягу зелених насаджень. Крім шкідливого впливу на культурні рослини, амброзія негативно впливає на здоров’я людини. Пилок амброзії є сильним алергеном і викликає такі алергічні захворювання: бронхіальна астма, алергічний риніт, атопічний дерматит, контактний дерматит. У фазі цвітіння амброзія виділяє велику кількість сапоніну, який викликає алергію у багатьох людей. У пилку містяться особливі білки – антигени Е і К, які проникають через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів людини. При потраплянні пилкового зерна на слизову оболонку білки надходять у кров і лімфу. У результаті розвивається нежить, сльозотеча, задишка, відчувається головний біль, підвищується температура, проявляються напади бронхіальної астми і втрачається працездатність. Амброзія виділяє ефірні масла (камфора, борнеол, пенен, гераніол, терпін та ін.), що викликають головний біль. Алергени містяться також у насінні та листі амброзії. Вони можуть викликати у людей дерматити. Статистика засвідчує, що прояви захворювань населення на поліноз щороку частішають. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я кожен п’ятий житель планети, у тому числі і в Україні, хворіє на алергічні захворювання або має минущі симптоми алергії. На жаль, на сьогодні не існує універсальних фармакологічних препаратів для профілактики та захисту здоров’я людей від алергії на амброзію полинолисту. Захворюваність за окремими класами хвороб, виникнення яких обумовлено дією карантинних рослин у м. Харкові на період 2011-2016 рр. (За офіційними даними Департаменту охорони здоров’я) Нозології 2011/2012/2013/2014/2015 9 місяців 2016 на 100 тис. населення Алергічний риніт 255,9/260,0/246,1/272,8/256,5/214,6 Бронхіальна астма 74,4/63,4/58,9/60,5/62,9/51,9 Атопічний дерматит 123,2/97,7/94,6/96,0/86,1/60,9/ Контактний дерматит 848,7/848,9/810,4/824,6/839,3/615,4 Лікування алергії, спричиненої пилком амброзії, тривале і не завжди успішне. Враховуючи біологічні особливості амброзії та умови населеного пункту, для ефективної боротьби необхідно запровадити у м. Харкові одночасне та систематичне комплексне застосування механічного, хімічного та фітоценотичного методів протягом мінімум 5 років. Механічний метод – систематичне (3-4 рази) скошування рослин амброзії з початку вегетації (квітень – травень) до цвітіння (кінець липня – початок серпня) або виривання з корінням. Хімічний метод – застосування для обприскування рослин амброзії на засмічених ділянках безпечних засобів, які інгібірують ріст та розвиток амброзії або гербіцидів відповідно до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Потенційна небезпека гербіцидів, їх накопичення та забруднення довкілля викликає необхідність пошуку нових безпечних для навколишнього середовища та здоров’я людини засобів боротьби з амброзією. Запорізьким державним медичним університетом проведені дослідження оцінки безпеки застосування засобу ґрунтопокращувального (органо-мінеральна речовина). У результаті проведених досліджень встановлено, що засіб ґрунтопокращувальний відноситься до IV класу токсичності (малотоксичні сполуки). Фітоценотичний метод – знищення рослин амброзії на засмічених ділянках шляхом переорювання ґрунту з подрібненням рослинних решток та подальшим посівом на цих ділянках багаторічних злаково-бобових травосумішей або газонних трав чи розстиланням газонних рулонів. Штучне створення заростей багаторічних трав сприяє пригніченню осередків амброзії. Добре себе зарекомендувало застосування суміші багаторічних злакових трав з бобовими, які, розростаючись на другий-третій рік, практично повністю витісняють амброзію з території. У зв’язку з тим, що багаторічні трави повільно ростуть у перший період вегетації, найбільш ефективним є поєднання попередньої обробки ґрунту для знищення вегетуючої амброзії з подальшим посівом багаторічних трав і травосумішей в оброблений ґрунт. Підбір трав для посіву проводиться з урахуванням умов зони вирощування і умов міста. Для ефективної боротьби з карантинними рослинами необхідно не тільки комплексне застосування механічного, хімічного і фітоценотичного методів, а й підвищення відповідальності за неналежне утримання земельних ділянок їх власників та орендарів, прилеглої території – суб’єктів господарювання. Очищення власних земельних ділянок та прилеглих територій сприяє зменшенню площі розповсюдження карантинних рослин і зниження їх негативного впливу на довкілля.
РОЗДІЛ 3. МЕТА ПРОГРАМИ Основна мета Програми – впровадження комплексу заходів щодо боротьби з бур’янами, насамперед з амброзією полинолистою на території міста Харкова протягом 2017-2021 років: – поступове зменшення площ засмічення бур’янами; – активація уваги широких верств населення та громадськості до існуючої проблеми шляхом популяризації знань та роз’яснень щодо шкідливості бур’яну-алергену.	РОЗДІЛ 3. МЕТА ПРОГРАМИ Основна мета Програми – впровадження комплексу заходів щодо знищення та попередження розповсюдження амброзії полинолистої на території м. Харкова протягом 2017-2021 років: -.зменшення кількості випадків захворювання на алергію серед населення, пов’язаних із цвітінням амброзії полинолистої та інших карантиних рослин; -.поступове зменшення площ засмічення карантинним бур’яном; -.посилення уваги широких верств населення та громадськості до існуючої проблеми шляхом популяризації знань та роз’яснень щодо шкідливості буряну-алергену; -.приведення до належного фітосанітарного, екологічного та естетичного стану території міста; -.забезпечення контролю за виконанням заходів проти карантинних рослин підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами.
РОЗДІЛ 4. СТРОКИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Виконання Програми заплановане на період 2017-2021 pp.	РОЗДІЛ 4. СТРОКИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Строки виконання Програми: початок – 2017 р. закінчення – 2021 р. Програма складається із декількох етапів: – обприскування органо-мінеральним розчином засмічених амброзією земель; – застосування механічного методу боротьби з амброзією. За умови поетапного виконання Програми площа засмічення амброзією полинолистою кожен наступний рік буде зменшуватись.
РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ Основними завданнями Програми є: – забезпечення виконання та проведення заходів щодо боротьби з бур’янами, насамперед з амброзією полинолистою підприємствами, установами, організаціями та закладами незалежно від форми власності; – виконання комунальними підприємствами міста заходів щодо ліквідації бур’янів в місцях їх розповсюдження із комплексним застосуванням механічного методу та обприскування органо-мінеральним розчином засмічених амброзією земель; – привернення уваги населення та громадськості міста до проблеми, пов’язаної із зараженням земель амброзією полинолистою.	РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ Основними завданнями Програми є: – забезпечення виконання та проведення заходів щодо боротьби з амброзією підприємствами, установами, організаціями та закладами незалежно від форми власності; – виконання комунальними підприємствами міста заходів щодо локалізації та ліквідації амброзії в місцях її розповсюдження із комплексним застосуванням механічного та хімічного методів; – оснащення комунальних підприємств міста необхідною кількістю спецтехніки та обладнання для забезпечення ефективної боротьби з амброзією; – привернення уваги населення та громадськості міста до проблеми, пов’язаної із зараженням земель амброзією; – підвищення відповідальності за виконання та проведення карантинних заходів проти карантинного бур`яну на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, відповідальності громадян, що мешкають у приватному секторі; – ознайомлення з карантинними рослинами, в тому числі з амброзією, та методами боротьби з ними у навчальних закладах міста.
РОЗДІЛ 9. ОЧІКУВАНІ КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Результативність реалізації Програми й оцінювання ефективності виконання її заходів визначаються на підставі таких індикаторів: – площі розповсюдження бур’янів, а саме амброзії полинолистої у районах міста; – площі знищення бур’янів, насамперед амброзії полинолистої механічним методом у районах міста; – площі оброблення бур’янів, а саме амброзії полинолистої органо-мінеральним розчином у районах міста. Реалізація Програми дозволить: – зменшити площі зараження амброзією полинолистою; – покращити фітосанітарний та естетичний стан території міста; – зменшити кількість випадків захворювання на алергію серед населення.	РОЗДІЛ 9. ОЧІКУВАНІ КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Реалізація Програми дозволить: – зменшити площі зараження амброзією полинолистою; – покращити фітосанітарний та естетичний стан території міста; – зменшити кількість випадків захворювання на алергію серед населення; – підвищити продуктивність праці людей, схильних до алергічних захворювань; – знизити вплив алергенів на здоров’я дітей як найбільш вразливих до впливу алергенів.