Наша сучасна влада таки увійде в історію – своєю абсолютною неадекватністю.
Правда, враження таке, що вони про історію не думають. Бо, по-перше, неосвічені з усіма своїми науковими ступенями, а по-друге, навряд чи розуміють, що воно таке в прямому сенсі цього слова. Чи турбує їх, що вони, а разом з ними, на жаль, і народ, який їх обрав, незабаром будуть виглядати як актори театру абсурду? При цьому вони – як герої-злодюги, а народ – як таки собі недоумки?
Те, що робить сьогодні українська влада, не робив в Європі останні п’ятдесят років ніхто. Саме вона запровадила ноу хау у вигляді кидання за грати своїх попередників. Цього не було ніде: ані в Росії, ані, навіть, у Білорусі. Але не це, звичайно, дивує – а те, наскільки неадекватно і на шкоду собі вони проводять свою політику.
Запхавши за грати двох провідних лідерів опозиції – Юлію Тимошенко та Юрія Луценка – вони не довели абсолютно нічого з того, що їм інкримінують. Тобто, улюблений вираз політичних противників Тимошенко «Юля воровка», тепер повторюють тільки навіжені бабусі та дідусі, які навіть і телебачення не дивляться. Бо всі звинувачення у «газовій справі» проти неї розвалилися: її дії не є кримінально караними. А Юрій Луценко взагалі не вчиняв дій, щодо яких можна було б ставити питання про злочин. Усе було б просто смішно, якби не було так сумно. Справа Тимошенко, відверте знущання влади над нею, трохи відволікло увагу суспільства від того, що Луценко зовсім не винуватий. Чому ж його тримають під вартою без жодної законної підстави? Я думаю, – виключно через те, що у нашої влади манія переслідування, що .вона просто боїться Луценка до нестями.
Нещодавно я зустрілась зі своїм давнім знайомим, який запитав мене, чи міг Юрій Луценко передбачити, що його кинуть за грати. Я нагадала йому 2006 рік, прем’єрство Януковича – і те, як Луценко відразу почали переслідувати за його відвертість, щирість і неабияке вміння сказати влучне слово. «Він знав, що його можуть переслідувати і не виїхав з України? То він просто герой!» – сказав мій співрозмовник.
Так, герой. В’язень сумління – як за часів «застою». І не в інтересах далекоглядної влади творити подібні феномени. Але вона недалекоглядна, і, звичайно, цього не розуміє. Мене вразив уривок із щоденника Юрія Луценко, надрукований в журналі «Країна». Один день звичайного лук’янівського в’язня. А скільки можна дізнатися про цю людину, мужню і чесну. З цих записок видно, що для нього його родина – це все. Чи не знав він, що його дружина і сини будуть піддані брутальним і нахабним репресіям, що страждати буде не тільки він, а й вони також? Знав, безумовно. Але в нього вистачило мужності казати правду про владу, називати речі своїми іменами. Говорити про їхні корупційні схеми, про стосунки «по понятіям». Так робили дисиденти в 60-80-х.. Не думала, що історія може повернутися в минуле.
Помста і страх – от що керує нашою навіженою владою в процесах Тимошенко і Луценка.
Два провідні опоненти заарештовані за вигаданими звинуваченнями. Мета – тримати їх за гратами, щоб не заважали на виборах, бо лячно. Мають надію, що це підвищить їх рейтинг, зросте число прихильників? Але ж знизилися!
А от відмова від Угоди про Асоціацію з Євросоюзом – це вже навіть за межами розуміння. Так боятися Тимошенко і Луценко, щоб зірвати підписання Угоди про Асоціацію? Те, чого прагнула вся Україна і за часів Кучми, і за часів Ющенка?
Немає сумнівів, що Європа і США прогавили Україну. Бо треба було підписувати цю Угоду з Ющенком, який попри всю свою бездіяльність все ж таки не робив нічого, щоб придушити засадничі свободи в Україні.
Теперішній президент міг би поступитися, щоб втілити мрію більшості українців про євроінтеграцію. Звільнити з в’язниці заради цього Тимошенко, Луценка та Іващенка. Бо як би він не замилював очі керівництву Ради Європи про незалежність судів, але навіть вони знають, в якій мірі українські суди залежні. Точно, як справний ансамбль від диригента, а актори від режисера.
Всі сподівалися, (окрім мене і ще декількох моїх знайомих), що здоровий глузд або хоча б наявні переваги євроінтеграції візьмуть верх. Але ж – ні! Страх і невпевненість пересилили усі переваги, в тому числі і можливість зростання рейтингу і самого президента, і правлячої партії. Президент завалив Асоціацію з ЄС просто від банального страху перед двома опозиціонерами. І начхати йому на власні рейтинги, не кажучи вже про історію.
Я впевнена, що на виборах і Президент, і влада сподіваються тільки на масштабні фальсифікації. Але ж отут вони трохи не допетрали. Бо Європа вже заблокувала всі рахунки білоруського бацьки та деяких його чиновників. Є невиїзні чиновники і в Росії. Черга за українськими чиновниками?
І це вже не якісь абстрактні рейтинги, а живі гроші, гроші і ще раз гроші. Та й дітей своїх наші можновладці переважно навчають за кордоном. А лікуватися де? І все ж таки бажання помсти і тремтіння перед Юлею домінує. Її так всі можновладці бояться, що навіть перевезли з Києва до Харкова, порушуючи закон «Про попереднє ув’язнення» і рішення суду про другий арешт – тримати її в Київському СІЗО №13. Історія з переводом Тимошенко до Харкова, на мій погляд, – черговий напад божевілля. А навіщо постійно за нею стежити і вмикати цілодобово світло, та ще й в порушення Правил внутрішнього розпорядку таке яскраве вночі, що вона не може спати?
Ніколи в мене ще не було відчуття, що я потрапила в полон до переляканих психопатів, у яких відсутня будь-яка логіка, окрім власного переляку та ненависті.
Тимошенко і Луценко будуть їхніми бранцями, бо вони їх чи опромінюють, чи ще щось роблять незрозуміле. І всі сподівання показати, як такі дії влади огидні і шкідливі для країни, абсолютно марні. Бо нема чого шукати логіку там, де тільки страхіття і брутальна жорстокість.
Навіть Росія вже зрозуміла, що з цією владою нема про що домовлятися, що ця влада розуміє тільки силу. Тому Росія і хоче все і відразу: і ціну на газ найвищу в Європі, і газотранспортну систему – не знаю, що ще лишилося в країні.
Що сказати? Поки існує ця влада, у в’язниці сидітимуть всі ті, кого вона боїться. Що на неї може вплинути? Тільки загроза їхнім статкам та можливість вільно пересуватися світом.
А на що сподіватися нам? Тільки на те, що все минає, і на себе самих.
Ніхто, окрім нас, нам не допоможе.
При цьому вони – як герої-злодюги, а народ – як таки собі недоумки?
Я Б НЕ СТАВИВ ЗНАК ЗАПИТАННЯ ПІСЛЯ ЦЬОГО РЕЧЕННЯ, ЗНАК ПИТАННЯ В ІНШОМУ – НАВІЩО ЄВРОПІ КРАЇНА, В ЯКІЙ НАРОД ТЕРПИТЬ ТАКУ ВЛАДУ???????????????
Що на неї може вплинути? ПІДНОСЬТЕ НАБОЇ, ПАНОВЕ, ПОЬАЧИТЕ, ЯК ВПЛИНЕ,,,