Просити про помилування у президента Януковича я не буду, мені немає в чому каятися. Я – політичний в’язень цього режиму, а не злочинець. Для мене є речі важливіші свободи. Я не можу допустити приниження Майдану і української демократії. Я не здійснював інкримінованих мені злочинів, а вироки українських судів вважаю виключно політичною розправою, яка не має нічого спільного з правосуддям.
Які інші шляхи мого звільнення? Найпростіший з них – нарешті розглянути мою справу в об’єктивному суді. Такого українського суду у нас не існує. Навіть Вищий спеціалізований суд, залежний від президента, всупереч законодавчій нормі, перевищив допустимий термін початку розгляду моєї справи на 4,5 місяці. Це означає повне розуміння замовниками моєї справи того факту, що я на 100% виграю справу в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Вони просто не дають мені пройти залежний український суд і дійти до ЄСПЛ. Це було б найлогічнішим шляхом мого звільнення.
Звичайно, існують й інші варіанти. Шлях звільнення за станом здоров’я, але він також виявився для мене непрохідним. Шлях звільнення через амністію також нереальний, тому що статті, за якими я засуджений, не підпадають під амністію.
Ганебні на весь світ політичні репресії в Україні мають закінчитися там, де й почалися – в Адміністрації президента України. Саме там повинні прийняти рішення – або дати можливість пройти касацію і передати справу до Європейського суду, або прийняти інше рішення. Я не збираюся робити роботу за організаторів мого арешту і придумувати варіанти, як завершити це брудне шоу. Ті, хто вляпалися в цю справу, хай самі думають над тим, як з нього вибиратися.
Луценко, ти сам причетний до політичних репресій.
Луценко сидить ні за що, за надуманими звинуваченнями.