Ви досі не хочете до Мутного союзу? Дивно…
Вчора в Білорусі народився новий тренд. Раніше «невідомі» викрадали і вивозили в ліс самих опозиціонерів. Але опозиціонери виявилися людьми нетямущими. Тоді «невідомі» вирішили, що пора вивозити в ліс їхніх дітей. У суботу 27 липня була викрадена 16-річна дочка Бобруйського підприємця і громадського активіста В’ячеслава Шелега. Сьогодні стали відомі подробиці цього викрадення.
Все відбулося рано вранці, близько 6.00, коли Наталя Шелег, яка захоплюється фізкультурою, вирушила на шкільний стадіон для традиційної ранкової пробіжки. «Зазвичай донька живе зі мною, але у моєї колишньої дружини 2-я група інвалідності, тому на літніх канікулах Наталя допомагає матері і живе в неї, – розповідає В’ячеслав. – Цього ранку дружина зателефонувала мені і повідомила, що донька не повернулася з пробіжки. Я помчав до неї, і ми разом вирушили на стадіон, але там було порожньо. Я зрозумів: сталося викрадення».
«Дивитися в підлогу, сука!»
Розуміння цього факту до підприємця прийшло не випадково: місяць тому Наталці вже погрожували розправою невідомі.
«Це трапилося 28 червня – згадує В’ячеслав. – Донька виходила з квартири матері, і на майданчику її підстерегли два здорових мужика спортивної статури з голеними черепами, у великих темних окулярах, які закривали брови і очі. Вони схопили її і витягли на сходову клітку, щоб ніхто із сусідів не побачив у вічко, що відбувається. Там вони її «розіп’яли»: один бритоголовий схопив її за одну руку, другий за іншу – тримаючи руки вгору, вони притиснули її до стіни, надавили колінами на стегна». Після цього бритоголові почали обсипати Наталку дивними погрозами, пересипаючи мову добірним матом: щоб вона нікуди не виходила з квартири, щоб ні з ким не спілкувалася – а інакше вони її вивезуть в ліс, згвалтують і кинуть. Наташа намагалася розгледіти їх обличчя, але коли вона піднімала голову, бритоголові гаркали: «Дивитися в підлогу, сука!»
Після цих погроз невідомі відпустили дівчину, збігли по сходах та вийшли у двір. Наталка нічого не сказала батькам, а на наступного ранку, вийшовши з квартири, знову зіткнулася в під’їзді з бритоголовими. Побачивши того, хто погрожував їй напередодні, дівчина знепритомніла. До тями її привела жінка, яка випадково зайшла в під’їзд. Тільки після цього Наталка все розповіла матері та батькові.
Рік тому Наталка з батьком їздила на канікули до Лондона.
Тоді вона й подумати не могла, що за рік, в рідній Білорусі, літні канікули обернутися для неї жахіттям.
«До міліції ми тоді звертатися не стали, – говорить В’ячеслав. – Я поспілкувався зі своїм знайомим, колишнім співробітником МВС, і той мені сказав: «Якщо хочеш, можеш, звичайно, написати заяву, але все одно цю справу розслідувати будуть тільки формально, і ніхто нікого не знайде. Тому що це був акт залякування в твій бік».
Чим же і кому так насолив В’ячеслав Шелег?
Як з бізнесменів роблять опозиціонерів
Все почалося в 2006 році, коли Шелег був звичайним комерсантом, торгував побутовою технікою і ні в яку політику не ліз. Поки з ним не трапилося те, що в цивілізованому світі вважається дикунством, а в Білорусі, на жаль, традицією. У магазин до підприємця заявилася перевірка з держконтролю і, причепившись до одного, нібито неправильно оформленого, папірця, конфіскувала всю партію товару.
Шелег дійшов до Верховного суду і зумів домогтися скасування рішення про конфіскацію, але пізно: рідна держава вже встигла збути його товар за ціною нижче ринкової. Суд постановив відшкодувати Шелегові збитки – а це 93 мільйони рублів, на ті часи гроші чималі – але Мінфін відмовився виплатити йому цю суму. Виявилося, що існує президентський Указ № 559 для службового користування, де сказано: держава відшкодовує лише ті суми, які надійшли до бюджету.
«Моє майно було уцінене, і до бюджету надійшло всього 60 мільйонів рублів. Відповідно, держава відмовилася від повної компенсації завданих мені збитків, – розповідає підприємець. – Відтоді у пошуках справедливості я пройшов усі інстанції, хотів навіть подавати позов до Лукашенка, чий Указ №559, на мою думку, суперечить закону. Зрештою, генеральна прокуратура у своїй відповіді рекомендувала мені звернутися до Комітету ООН з прав людини і навіть вказала адресу, на яку потрібно писати».
Вичерпавши всі можливості домогтися справедливості в рідній країні, Шелег сьогодні готує документи для подачі до Комітету ООН з прав людини: «Я думаю, це стало відомо спецслужбам, і ті вирішили на мене натиснути. Тому що, на відміну від попередніх скарг, що подаються білорусами, моя скарга стосується не дій якихось дрібних чиновників, а указу самого президента».
Знайомий почерк: фарба, ліс
Після того, як донька не знайшлася ані на стадіоні, ані в околицях, підприємець звернувся до міліції. Там йому відповіли, що до розшуку зможуть приступити тільки через 3 дні: мовляв, може вона сама з дому втекла. «Я сказав їм, що точно знаю – це викрадення, оскільки раніше вже були погрози. Але до нас все одно ніхто не виїхав, – розповідає Шелег. – Через 40 хвилин ми зателефонували знову, і лише після цього до нас прислали дільничного. А до 11.00 приїхала слідча група».
Але через кілька хвилин після приїзду групи пролунав дзвінок з незнайомого номера, та В’ячеслав почув у трубці голос доньки. Дівчина повідомила, що жива і знаходиться в незнайомому місці. Чоловік, якому належав телефон, підказав їй, що це район села Щатково, десь в 15 кілометрах від Бобруйська. Батьки вскочили в машину і помчали за донькою. Ніхто зі співробітників міліції з ними не поїхав.
«Наталку ми виявили в безлюдному місці, – згадує В’ячеслав. – Тобто, покидьки, які вивезли її з міста, точно знали, що по цій трасі зараз їздить мало машин. Наталка стояла на узбіччі дороги, вся вимазана чорною фарбою: обличчя, руки, одяг – все було у фарбі. Спортивні штани і кофтинка на ній була подерті, все тіло було в синцях. Було видно, що її тягли по землі. Крізь сльози Наталка розповіла, що під час ранкової пробіжки її ззаду вдарили по голові, і вона втратила свідомість, а прокинулася в лісі, на якомусь болоті. Поблукавши по лісу, донька вийшла на трасу і намагалася зупинити якусь машину, але, дивлячись на її вимазане обличчя, ніхто не хотів зупинятися. Тільки один чоловік зупинився і дав їй телефон, щоб вона зателефонувала домашнім. Дякуємо йому за це».
Так виглядала Наталка, коли її в лісі розшукали батьки. Фото зроблене родичами дівчини.
Після того, як батьки привезли дівчину привезли додому, викликали швидку, і її було госпіталізовано. Сьогодні Наталка перебуває у нейрохірургічному відділенні. До речі, фарбу, яка підозріло схожа на ту, що використовують при дактилоскопії, зі шкіри дівчини батьки змогли відтерти лише за допомогою спеціальних хімічних засобів. Ані мило, ані бензин фарбу не взяли.
Чорна мітка
Звичайно, те, що трапилося шокувало Шелега. До того ж, він витримав подвійний удар: викрадення доньки сталося через кілька днів після того, як В’ячеслав поховав маму. Але, незважаючи на це, Шелег заявляє твердо: зламати його не вдасться, і задумане він доведе до кінця: «Після того, як держава зруйнувало мій бізнес, я пройшов через багато політичних кампаній, і не раз мав можливість спостерігати, як безсовісно в нас залякують людей. Так, в 2010 році, коли я був учасником ініціативної групи Андрія Саннікова, одну з наших жінок, виховательку дитячого будинку сімейного типу, викликали в райвиконком і пригрозили, що якщо вона буде збирати підписи за опозиційного кандидата, у неї відберуть дітей».
«Але вчорашнє викрадення моєї доньки – це не тільки спроба залякати мене особисто, – додає він. – Це знак всьому громадянському суспільству: от, що буде з вашими дітьми, якщо не будете тихіше води, нижче трави. Мовляв, себе не шкодуєте, так хоч дітей пошкодуйте. Але я вважаю, що саме заради майбутнього наших дітей ми і повинні стояти на своєму, не відступаючи від своїх принципів. І тоді нехай не ми, але наші діти зможуть пожити в країні, вільній від страху».
http://www.youtube.com/watch?v=BklIJ_6vlUY
Джерело: Дмитро Растаєв
