Певний час з моменту зачаття чоловічі і жіночі ембріони фенотипічно однакові. З моменту диференціації первинних статевих залоз зародка (гонадної статі зародка), яка починається наприкінці п’ятого тижня і початку продукування ними відповідних гормонів, починається диференціація ембріонів на чоловіків і жінок. Зародкові яєчники ще довгий час після формування жіночої гонадної статі гормонів не продукують, і поза впливом статевих гормонів материнського організму (що не можуть проникають через гемоенцефалічний бар’єр зародка) мозок дівчинки розививається як високосиметричний і високоінтегрований за рахунок товстих мозолистого тіла і комісуральних структур. В чоловічого ж зародка тестостерон, що починає вироблятися зародковими сіменниками буквально в перші дні після їх формування, проникає через гемоенцефалічний бар’єр, і ароматизуючись в естрадіол, запускає специфічний процес маскулінізації мозку, в нормі уповільнюючи зростання лівої півкулі і прискорюючи зростання деяких зон правої, а також впливає на формування інтерстеціальних ядер переднього гіпоталамуса INAH 1-5, які в подальшому, імовірно через вплив на гіпофіз зародка, сприяють не лише розвитку мозку за маскулінним типом, але й на маскулінізацію організму в цілому.

 

Структури INAH в жінок і чоловіків значно (суттєво більше за решту структур мозку) відрізняються за розміром і активністю, в тому числі INAH-3 в чоловіків вдвічі більше за жіночий. Відомо, що INAH відповідають в дорослих людей (а також людиноподібних приматів) за статеву ідентичність. Людина самоідентифікується (а примат поводиться) як представник жіночої або чоловічої статі відповідно до структури і співвідношення цих гіпоталамічних центрів. Рідкісні випадки неспівпадіння гонадної статі і будови цих структур призводять в кращому випадку до транссексуалізму, а в гіршому до формування трофічних розладів, на фоні яких статева самоідентифікація відходить на другий план. Кількість цих випадків оцінюється різними джерелами по-різному, але ніколи не виходить за оцінку в долі відсотка популяції.

 

В 1991 році Simon LeVay встановив що INAH-3 в гомосексуальних чоловіків вдвічі менший, ніж в гетеросексуальних чоловіків при збереженні специфічно чоловічих особливостей будови, і за об’ємом близький до об’єму INAH-3 жінок (решта інтерстеціальних ядер при тому мають специфічно чоловічий розмір і будову). В 1992 році внаслідок визначного дослідження L. Allen і R. Gorski також було статистично достовірно встановлено, що передня комісура мозку, одна з структур, що забезпечує зв’язок між півкулями мозку, типово більша у жінок, ніж у чоловіків, в гомосексуальних чоловіків навіть перевищує жіночу.

Серед пояснень такої специфіки побудови мозку гомосексуальних чоловіків довгий час найпопулярнішою було те, що це зумовлено генетично. Але в результатах досліду на лабораторних тваринах було встановлено, що сильний материнський стрес в початковий період маскулінізації мозку ембріона чоловічої гонадної статі призводить до специфічного викривлення формування гіпоталамуса за рахунок збільшення концентрації ендорфінів материнського організму і часткового блокування ними тестостерону зародка (в досліді Ward, Ward, Winn & Bielawski піддання синхронному стресу групи вагітних піддослідних щурих в однаковому терміні вагітності призвело до формування популяції, в якій всі щурі чоловічої статі демонстрували типову поведінку самки перед стороннім щуром-самцем). Під впливом цього досліду був проведений ряд соціологічних досліджень, які показали, що суттєва більша кількість матерів гомосексуальних синів за умови “сліпого опитування” інформувала дослідників про сильний стрес або надзвичайні випадки в період між п’ятим та восьмим тижнями вагітності. Таким чином, стрес матері в цьому періоді можна впевнено розглядати як основний значимий фактор у формуванні специфічно гомосексуальної будови мозку у чоловіків, а генетичний фактор імовірно зводиться до стресостійкості як матері, так і ембріона.

 

Стосовно жіночого гомосексуалізму ситуація виглядає суттєво складнішою. Відомо, що “маскулінізація” жіночого мозку, що відбувається за різними патернами, не обов’язково і навіть рідко призводить до виразної гомосексуальної поведінки, скоріше впливаючи на обробку інформаційних потоків за “чоловічими” схемами. Єдиним достеменно встановленим спільним для значимої більшості лесбійок моментом була реакція мозку на гормонально забарвлені запахи, як чоловічі, так і жіночі, за схемою, умовно кажучи, типовою для сексуально незабарвлених одорантів.

 

 

L S Allen and R A Gorski

Sexual orientation and the size of the anterior commissure in the human brain

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC49673/

 

de Lacoste–Utamsing, C., and Holloway, R.,

Sexual Dimorphism in the Human Corpus Callosum,

Science, Vol 216, 1982

 

Ivanka Savic-Berglund and Per Lindström
Brain similarities between homosexuals and opposite sex

http://ki.se/ki/jsp/polopoly.jsp?d=130&a=58064&l=en&newsdep=.

 

Tuck C Ngun,^* Negar Ghahramani,^* Francisco J. Sánchez, Sven Bocklandt, and Eric Vilain

The Genetics of Sex Differences in Brain and Behavior

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3030621/

 

Simon LeVay

The Sexual Brain

Cambridge: MIT Press, 1993

 

Ward IL, Ward OB, Winn RJ, Bielawski D.
Male and female sexual behavior potential of male rats prenatally exposed to the influence of alcohol, stress, or both factors.

Department of Psychology, Villanova University, Pennsylvania 19085.

 

Ellis, Lee; Ames, M. Ashley; Peckham, William; Burke, Donald

Sexual orientation of human offspring may be altered by severe maternal stress during pregnancy.

Journal of Sex Research, Vol 25(1), Feb 1988, 152-157.

 

Bailey, M.J., Bobrow, D., Wolfe, M., & Mikach, S. (1995).

Sexual orientation of adult sons of gay fathers.

Developmental Psychology, 31 (1), 124-129.