Підклали селянам свиню…

Жителі селища Білики на Полтавщині вимагають закрити свинокомплекс, обурившись розподілом: бізнесменам – прибутки, людям – сморід і болячки  

Якби ж знали депутати Білицької селищної ради Кобеляцького району, яку біду принесуть їм російські інвестори, то, певно, не дали б на сесії у січні 2011 року дозволу ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» на реконструкцію приміщень колишнього міжгосподарського відгодівельного комплексу ВРХ під свинокомплекс на 2500 продуктивних свиноматок. Але якраз припинив роботу Білицький молочноконсервний комбінат, що виробляв славнозвісну «згущенку», і безробіття тривожно постукало не в одну шибку. Інвестори ж стелилися солодкими розмовами про німецькі технології вирощування свиней без неприємного запаху.

Однак зараз місцеві жителі навіть ставлять у вину нинішньому селищному голові 74-річній Ользі Киричко те, що вона як незмінний 40-річний керівник відгодівельного комплексу зберегла його, не дала розікрасти після розвалу колгоспів. Мовляв, на зруйнований бізнесмени не позарилися б…

Не сповна орієнтувалися у 2011 році голова й депутати в зоотехнічній термінології, думали, й справді мова про 2500 голів свиней. Насправді ж арифметика зовсім інша. Кожна свиноматка дає два опороси в рік по 15-25 поросят, яких тут же відгодовують до товарної кондиції, а це – 50 тисяч свиней. Є й хряки. Це все одно, що під час перепису сім’ї, де є, приміром, чоловік, жінка та 9 дітей, записували б лише одну… матір.

Інвестор замовчав і те, що гігантський свинарник – об’єкт не 3-ї, а більш високої (4-5-ї) категорії екологічної безпеки, тож мали відбутися громадські слухання з цього питання.

Тодішній голова Полтавської ОДА Олександр Удовіченко у грудні 2011 року з великою помпезністю перерізав стрічку на відкритті свинокомплексу, рапортуючи про залучення на Полтавщину мільйонних іноземних інвестицій.

Та вже через рік через неприємні запахи неможливо було вивісити білизну чи відчинити кватирку. Люди літнього віку й діти першими почали хворіти на алергію та легеневі хвороби, особливо бронхіальну астму.

У 2013 році про дошкульний сморід почали говорити вже як про екологічне лихо. І де? У Біликах, які з минулого століття мають славу рекреаційної зони. Тут не один раз відпочивав відомий радянський «буревісник» Максим Горький, угорський революціонер і письменник Мате Залка. На річці Ворсклі й досі збереглися назви пляжів – Мурманський, Московський, бо в радянські часи влітку третина пасажирів потяга Москва-Полтава зазвичай прямувала до Біликів оздоровлюватися цілющим повітрям, парним молоком, сонячними ваннами, купіллю, риболовлею й соковитими ягодами на луках.

Тепер же довкілля отруєне свинокомплексом із знущальницькою, на думку біличан, назвою – «Ясні зорі». Але продати хату навіть за символічні гроші неможливо – ніхто не хоче в пекло.

Улітку 2013 року депутати створили комісію з вивчення екологічної ситуації у селищі. Але, як розповідають вони, на пошук компромісу ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» не пішло, а комісію в зародку «задавив» тодішній голова Кобеляцької РДА регіонал Анатолій Таранушич. Він та привезений ним головний санітарний лікар переконували, що аміак, сірководень та інші шкідливі речовини в атмосферних викидах – у межах допустимих норм, воняє – бо ж не парфумерна фабрика, а хворіють люди не тільки в Біликах. Особливо активним народним обранцям почали надходити погрози, а депутатів-бюджетників залякували звільненням.

Може, Партії регіонів і до цього часу вдавалося б подібними методами стримувати соціальний вибух у Біликах і допомагати іноземцям, що виносять шкідливе виробництво зі своїх країн, і далі заробляти капітали на здоров’ї пересічних українців, якби не Революція гідності й падіння режиму Януковича. Бо повторно створена у грудні минулого року комісія депутатів селищної ради об’єднала зусилля з профільною комісією Кобеляцької районної ради, підключилися й депутати Полтавської обласної ради. Затребували документи в інвестора.

І стали відомі вельми цікаві факти.

– Тільки нещодавно депутатський корпус дізнався, – каже депутат селищної ради Олег Педченко, – що у травні 2012 року на селищну раду надійшов припис прокурора району щодо недоотримання на рахунок ради 12,6 млн. грн. (чотирирічний бюджет ради!) через неукладення з інвестором так званої соціальної угоди (10% від кошторисної вартості реконструкції). Зараз Ольга Киричко каже: не знала, що потрібно було укладати такий договір. Але ж навіщо тоді приховала припис прокурора?

Хвилює місцевих депутатів і те, що з двох свердловин свинокомплекс щодоби на технічні потреби викачує 580 куб.м питної води, а понад 5 тисяч жителів селища використовують зі своєї свердловини усього 300-320. Вони бояться через рік-два взагалі залишитися без води в кранах. До того ж, стверджує селищний депутат Тетяна Кищенко, є небезпека, що рідкий свинячий послід з очисних ям може потрапити у колодязі, глибина яких у мікрорайоні Поділ становить усього 6-7 метрів.

Депутат Олег Бакаєнко розповідає, як з активістами знайшли трубу, по якій рідкі нечистоти з комплексу стікали у болітце, а ще однією – в рівчак, що тягнеться до річки.

Громадськість небезпідставно припускає, що представники російських бізнесменів зуміти «порішати» питання з дозвільно-контролюючими органами, тим більше,що всі вони знаходяться у Полтаві чи Києві і їм не тхне.

Наприклад, столичний Інститут гігієни та медичної екології ім.О.Марзєєва чомусь дозволив зменшити санітарно-захисну зону навколо свинокомплекса з 500 до 400 метрів – відстань до перших хат (школа й дитсадок знаходяться за 800 м). Хоча місцеві громадські активісти знайшли в Інтернеті, що при кількості 50 тисяч голів свинокомплекс повинен знаходитися не за 500 метрів, а за 2 кілометри від населеного пункту. Та й ті нормативи – для умови, що на свинарському підприємстві є ефективні очисні споруди.

Але ж інвестори не хочуть займатися молочним скотарством і взяли за правило переробляти колишні корівники під свинарники (це дає швидкий економічний ефект), а санітарно-захисні норми для корів і свиней – найвонючіших, даруйте, свійських тварин – різні.

До того ж науковий спвіробітник Полтавського НДІ свинарства Сергій Смислов відзначає, що перехід на концентрований тип годування свиней – із використанням преміксів та інших добавок для швидкого набирання ваги – зробило послід тварин більш смердючим. Тож існуючі нормативи санітарно-захисних зон доцільно переглянути.

Екологи розповідають, що свинокомплекс потужністю 2500 голів продуктивних свиноматок може запросто отруїти пів такого міста, як 300-тисячна Полтава. Сморід легко розноситься вітром на кілька кілометрів. Саме з екологічних міркувань у тій же Данії, яка є лідером виробництва свинини у Європі (25 мільйонів голів на 5 мільйонів жителів), свиноферм багато, але вони невеликі.

Власне, це підтверджує висновок американської неурядової організації Social Progress Imperative, у рейтингу якої за рівнем задоволення соціальних та екологічних потреб Україна посіла 62 місце серед 132 країн через «критично низький рівень захисту навколишнього середовища».

Депутат Кобеляцької районної ради Олександр Бажан, санітарний лікар за освітою, на бурхливій позачерговій сесії селищної ради, що відбулася 5 квітня, розповів землякам по побачене на комплексі: на 30 свинарниках замість витяжок, де викачуване повітря повинно б проходити через мокрі тканеві фільтри, – просто отвори із задвижками. Відстійні резервуари навіть не закриті, і коли насосна станція качає в них зі свинарників фекалії, то селище накриває каналізаційний газ. А в шести лагунах під відкритим небом зберігається 13 тисяч кубічних метрів(!) гною.

О.Бажан стверджує, що міна уповільненої дії закладалася з першого дня реконструкції комплексу, коли інвестори вирішили зекономити, в т.ч. й на очисних технологіях (питання лиш у тому, чи так захотів російський власник – Олександр Орлов – голова ради директорів Бєлгородського заводу рибних концентратів, чи це самоуправство підлеглих, яких він призначив керувати у Біликах). Бригади шабашників з усієї України постійно змінювалися, бо їх просто «кидали», не розраховуючись за виконані обсяги. Голодні будівельники побиралися по селу й просили яку-небудь роботу, щоб заробити на квиток додому.

Ситуацію щодо каналізації прояснив киянин Михайло Іванов, директор ТОВ «Екоенергобуд», з яким ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» і уклало угоду під час реконструкції.

– Наше підприємство – єдине в країні, яке має апробовані й адаптовані до українських умов технології очистки й утилізації стоків для тваринницьких комплексів; проектуємо, виготовляємо і монтуємо обладнання для очисних споруд, – розповідає Михайло Юрійович. – Відповідно до проекту ми мали спорудити накриття над резервуарами для зберігання гнойових стоків і поставити обладнання для розділення твердої й рідкої фракцій, виготовлення гранул, які можна використовувати як альтернативне паливо. Лагуни взагалі б не використовувалися. Як працюють наші технології, можна, наприклад, побачити у селі Оболонь Глобинського району, де на великому свинокомплексі практично немає смороду з очисних споруд. Але тоді, коли ми вже виготовили за власні кошти частину обладнання, замовник з Біликів без пояснення причин припинив будь-які контакти з нами: на телефоннні дзвінки гендиректор Павло Терещенко і його заступник Ігор Михайлюк не відповідали…

Тож адміністрація свинокомплексу, певно, «кріпко» зекономила на передбачених проектно-кошторисною документацією 126 мільйонах гривень на реконструкцію. Хоча це не завадило російським інвесторам отримати зі Стабілізаційного фонду України 36,4 млн. грн. як часткове відшкодування вартості будівництва.

До речі, на сесії молоді жителі Біликів вимагали від заступника гендиректора ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» Ігоря Михайлюка нарешті заплатити їм 126 тисяч гривень зарплати за будівництво його особистої дачі біля Ворскли.

А полтавцям, до слова, Ігор Богданович добре знайомий як один з керівників такої собі «Еліта-центр» по-полтавськи – фірми «Полтавабудінвест», що взяла у 80 людей гроші і пообіцяла побудувати висотний будинок, та тільки квартир немає вже сьомий рік, а їхні 17 мільйонів гривень кудись «випарувалися»…

На відкритій сесії колишні працівники свинокомплексу цитували, як громадянин Росії, генеральний директор ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» Павло Терешенко «спілкувався» з підлеглими-українцями: «Да вы, хохлы гребаные, у меня за миску супа работать будете!»

Жителі кобеляцького села Лучки, поблизу якого «Бєлгранкорм-Полтавщина» ближчим часом планує збудувати комплекс на 4500 голів продуктивних свиноматок, знаючи проблеми Біликів, тепер у роздумах, як уберегти себе від екологічного лиха.

Перед сесією в усіх виборчих округах селища Білики депутатами були проведені сходки, на яких присутні виборці майже одноголосно вимагали закриття свинокомплексу.

Звісно, під час сесії виступали й працівники холдингу (свинокомплексу, фірми, що обробляє взяті в оренду людські паї, та м’ясокомбінату в селі Хоружі Решетилівського району, де переробляється вирощена у Біликах свинина), які не хочуть втратити роботу й заробіток. Одна з працівниць навіть прочитала власного вірша, який закінчувався такими словами:

Мітинг ваш мені до ж…пи,

Воняє – їдьте до Європи!

Ігор Михайлюк, котрий тільки за три дні до сесії (!) визнав існування проблеми смороду в селищі, просив жителів дати їм 3-4 місяці для встановлення очисного обладнання. Але біличани сказали, що повірять йому тільки тоді, коли він купить хату за 300 метрів від свинарника, перевезе сюди свою сім’ю з Полтави і житиме тут.

Голосування депутатів Білицької селищної ради було поіменним. З 23 присутніх депутатів 21 поголосував за припинення в місячний термін діяльності свинокомплексу як такого, що може призвести до екологічної катастрофи.

У разі ігнорування рішення громади біличани погрожують перекрити залізницю.

P.S. Минуло кілька днів після сесії. Є новини.

Підприємець Тетяна Кищенко, одна з найактивніших депутатів селищної ради, розповіла, що технолог м’ясокомбінату холдинга Тетяна Катасенко по телефону погрожує їй приїхати усім трудових колективом бойкотувати її магазини чи й спалити їх.

Ігор Михайлюк стверджує, що СЕС зробила висновки про неперевищення гранично допустимих норм шкідливих речовин у відібраних пробах повітря на території свинокомплексу.

А Михайло Іванов каже, що ТОВ «Екоенергобуд» у разі звернення адміністрації свинокомплексу міг протягом трьох місяців вирішити проблему очищення й утилізації гнійних стоків у Біликах.

Людмила Кучеренко,

президент Полтавьского обласного меіда-клубу