Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва.
#Мобілізація #АТО день 251й, ср.
В кожному “мінусі” є половинка від “плюса”! Тож за (тимчасової) відсутності машини, сьогодні нікуди не їздив, і міг спокійно налагодити свій побут.
Після ранкового шикування (на якому виявилося, що крім мене і старшини, ніхто з воїнів не має Посвідчення водія із собою – бо послухали попередні хвилі, в яких згоріли права в боях, і вони довго та за власні кошти їх відновляли!) один взвод поїхав на іншу базу – проводити заняття із 120 мм мінометами, а я нарешті зайнявся пранням… Також почепили “штору” на вікно, та почали варити овочі для “новорічного олів’є”.
Повернувшись з навчань, командир поїхав у Штаб іншим джипом, а я нарешті розпакував (першу) передачу від родичів та інших Бережанців! Дякую всім за подарунки, найбільше – дітям за малюнки!!
Увечері відходив у патрулі, зранку теж патрулюватиму (тож Новий рік зустріну не на посту).
Оскільки тут сильні морози, то частина кімнат залишилась наніч без живлення – проводи не витримали великого навантаження, і з 3х фаз залишилилась лише одна. Коли приїдуть ремонтники – невідомо…
P.S. Наша бригада дві доби готувалася до прибуття Головнокомандуючого (той, що Пєтя), а він відзначив інші бригади, навіть не згадавши за “господарів” території.
#Мобілізація #АТО день 252й, чт.
Зранку мороз міцнішає – під час патрулювання до -19°С був. Тож доводилось постійно ходити, щоб в ноги не змерзнути (теплі шкарпетки ще не висохли)…
На шикуванні вирішили таки поїхати за передачами (бо замполіту в Штаб треба було їхати – довести до кінця справу з аватарами), тож… мене призначили за водія другого джипа (оскільки другому водієві ще не прислали Посвідчення). Завели його з буксира, та й поїхали…
В Штабі замполіт недовго був, а от на відділеннях Нової Пошти був аншлаг.
Завантаживши всі передачі та земляка (разом 9 чоловік було!), рушили на базу. Автомобіль і так аварійний (порівняно з моїм, тут не те що про балансування, а навіть про розвал-сходження не чули), тож з натяжкою “попливли” на базу… На щастя, зустріли “шишарика” з іншого бату, тож частина наших пересіла до них…
На вечірньому шикуванні нагадали про заборону салютів (в т.ч. підпал порохів чи стрілянину трасерами), та домовилися зібратися всі перед північчю та послухати привітання Головнокомандуючого…
P.S. В мене сьогодні подвійна радість: отримав велику передачу від вихованців, батьків та працівників ДНЗ “Ромашка”, та не меншу від колективу ТОВ “МегаКом”! Ваші захисники ЩИРО дякують усім Вам! Тепер в холод нас будуть гріти надіслані калорії та згадки про Вас!!!
P.P.S. Мегакомівці навіть процесор і конектори надіслали, щоб я не забував про роботу.
#Мобілізація #АТО день 253й, Новорічний.
Більшість солдат і так свідомі, а решту попередили: “Будуть салюти чи щось подібне – підете в наметах жити”, тож Новий рік прийшов спокійно.
Ми поласували їжею власного виробництва (у нас в кімнаті усі вміють, а інколи й люблять готувати, найбільше – старшина), пригостили гостей та полягали спати…
На ранковому шикуванні ми зі старшиною… пішли будити наших командирів.
На вулиці мороз до -20°С, тож сьогодні (нарешті!) був вихідний день. Тож ми гостювали тих, хто не вміє готувати та переглядали фільми в укр. перекладі (поступово відівчаю старшину від “старих добрих радянських фільмів”)…
Надвечір мороз впав до -25°С, тож кутаємось у спальники…
P.S. Усім смачного!
P.P.S. Дуже чекаю одного-єдиного вітання “З Перемогою!” – тоді наступлять і Мир, і Благополуччя, і Процвітання…
#Мобілізація #АТО дні 254й, 255й, післяНоворічні;-)
В суботу у нас було прибирання кімнат і території (пхд армійською), а в неділю – особисте (сауна)…
Через сильні морози командир наказав познімати акумулятори і поставити на зарядку. Та й на прогрів пального НЕ видавали…
Оскільки низька температура тримається досі (вдень -15, вночі -20 °С), то одягаємся як капустини, і постійно рухаємось (щоб в ноги не змерзнути) – добре, що в нас територія велика…
Вчора увечері “залетів” солдат із мого взводу управління (виявляється, я тепер ще й замкомвзводу), то ми з ним написали командиру пояснюючі, а сьогодні він ще й “облагороджувався працею”.
P.S. Є надія, що завтра і мій джип повернеться на базу!
#Мобілізація #АТО день 256й, ПН.
Нарешті ЦЕ сталося – я забрав джипа!
Як казав головний ВАІст Сєвєродонецька: “Та за вашу машину вже і волонтери дзвонили, і від губернатора приходили, а тепер знову ви з якимись контактами… Я ж пояснюю, що я мав право її забрати!..” На щастя, таки контакти від Bogdan Kovalev допомогли – Щиро Дякуємо від усієї батареї!..
Я вже встиг перечитати законодавство про ВСП, зокрема про ВАІ, звідки вияснив, що вони працюють по тих же ПДР, які в свою чергу завершуються КУпАП, де “чорним по білому” написано: “транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адмін.порушення, але НЕ більше ТРЬОХ днів з моменту такого затримання” (ст. 256-2 КУпАП). Причому, у разі можливості усунення правопорушення на місці його виявлення (що й було зроблено) – доставлення автомобіля на спецмайданчик НЕ здійснюється! (Згідно “Порядку тимчасового затримання та зберігання ТЗ на спецмайданчиках та стоянках”, затв. Постановою КМУ від 17.12.2008 р. #1102). Та сперечатися із таким… впертим начальником, який вважає дане порушення “припиненням злочинності в місті”, я вже не мав бажання. Тож нехай іде у відпустку із вірою в своє право “затримати автомобіль на 10 (десять!) днів, а при бажанні – згноїти його через ДАІшників, митників чи податківців”…
Отримавши дозвіл на виїзд, попросили нормальних ВСПшників потягнути авто, щоб завести – після морозів джип сам не завівся…
Для “вирівнення ситуації” скажу, що начальник автослужби нашого Штабу… досі НІЧОГО не зробив з тим Протоколом, що ми йому подали кілька днів тому. Тож коли отримаємо Витяг з Наказу про моє покарання, щоб отримати Довідку на авто – невідомо.
P.S. Забрав нарешті з машини чудовий #подарунок від Олег Шупляк – Щиро Дякую!
#Мобілізація #АТО день 257й, вт.
Сьогодні була найхолодніша ніч (до -27°С), тож співчуваю хлопцям на позиціях…
Через сильні морози занять поки нема, тож між шикуваннями займаємося підготуванням різдв’яних страв (куті, пампушків…).
Страрлєї ходили до лісу – фотатися в маскувальних костюмах. Сказав їм, щоб нікому з професіоналів тих фоток не показували (щоб не засміяли), а жінкам і дітям – можна.
Наніч знімав акумулятор на зарядку, та все рівно авто важко завелось. Прогрівши, потягнув другого джипа – завівши, його завезли на яму (зняти стартер). А я з командиром їздили в Штаб по справах (на жаль, справа з документами так і не просунулась).
Надвечір подув південний вітер і потеплішало – лише -10°С! Надіємося, що зима тут скоро завершиться.
P.S. “Стіна Шапок” від старшини.
#Мобілізація #АТО день 258й, СвятВечір.
Таки вночі було “тепліше” – лише -10°С…
Після ранкового шикування поїхали в місто – забрати/відправити посилки, докупити “останні штрихи” для приготування вечері та забрати відпускника. Дорогою назад показував дорогу автобусу – до нас приїхав #вертеп (з Івано-Франківської семінарії). Хлопці подарували харчі, тепле взуття і шкарпети, та показали в клубі “сучасний вертеп” (в якому є лугандонія, хутін та воїни АТО), попили кави, обмінялись подарунками і підписами (я на 3х прапорах намалював герб #Бережанець) та поїхали далі “розповідати Добру Новину”.
Після вечірнього шикування хлопці приступили до святкової вечері (поварі роздали всім кутю і пампушки), а наша кімната вечеряла трохи пізніше – двоє було в наряді до 20ї год…
P.S. Дякуючи усім Вам, хто надсилав посилки, та “господарочкам” з нашої кімнати, 12 страв ми таки назбирали.
#Мобілізація #АТО дні 259й, 260й. Різдво!..
Як каже приповідка: “Кому свято, а курці – смерть”, так і у нас – ще о 3й ночі аватари почали колядувати по кімнатах… Результат не забарився – після шикування 3є почали копати (закреслено) довбати мерзлу землю для нової сміттєвої ями… Так як до вечірнього шикування не справилися (поламали всі інструменти – кирку, лопату і шуфлю), то командир дав їм на допомогу ще 1го аватарчика і… ломики. А поки вони довбали (годину!), вся батарея стояла в строю – пора знову нагадати про недопущення “колективного покарання”, але вже рапортом…
З приємного – зустрічався із земляками, обмінялися подарунками та спогадами… Також приїхав поколядувати колега зі Штабу…
Надвечір почав падати… дощ, який з перервами падав уночі та наступного дня (попри мінусову температуру!)…
Прямо з ранкового патрулювання поїхав з командиром в 1й Штаб, звідти – в 2й…
Скільки кажемо командирові – не варто працювати у свята, так не слухає. Ото цієї поїздки мав 1ну поломку (відкрутилися болти тяги верхнього правого колеса) та два буксирування – спершу Урал “зняв з пуза” джипа, а потім ми хотіли допомогти Жигулю, то й самі знову “сіли на пузо”… В ост. випадку Жигуля “винесли на руках”, він зрушив джипа з місця, а далі я вже сам “вискочив” на дорогу…
А цих 2 дня об’єднані… фірмовими зимовим черевиками Коламбія: згодилися і на морозі в наряді, і в дорозі в калюжах! Щиро дякую за хороший і корисний Різдвяний подарунок @Олеся Стратієнко!
P.S. Також дякую Фонду #Відродження за Щоденник!
P.P.S. Свої (куплені) зимові берці подарував другому водієві – вже встиг їх “обкатати” на дощі.
