Ми, українські дипломати, в рамках акції “Не бійся! Ти українець!”, яка розпочалася 3 лютого 2014р, виявляючи свою гідність, честь і громадянську позицію, висловлюємо солідарність із тими, хто на майданах по всій країні виборює краще майбутнє для України.
Ідеться про публікації 1941-1943 рр. у харківській газеті «Нова Україна» та в харківському ж таки часописі «Український Засів». Загальна кількість позицій — 28, з них 25 передруковуються вперше, а 12 не були донедавна навіть бібліографічно засвідчені.
Эти люди, не политики. Они обычные граждане, такие же Харьковчане, которые просто не равнодушны к судьбе Харькова и Украины, которые сами проявили инициативу и каждый день организовывали “теплый уголок” на нашем Евромайдане. Их чай и бутерброды, их теплая атмосфера и доброе слово согревали харьковчан на майдане в лютые морозы.
Cьогодні біля Посольства Узбекистану відбулась акція “Митець має бути вільний!Свободу узбецьким митцям-заручникам майдану“. Учасники пікету тримали плакат з написом: : “Митець має бути Вільним! Вимагаємо звільнення Ашота Даніеляна, Олексія Улько та громадянина України Артема Людного!” Також […]
Комітети ВР України одностайно відхрещуються від участи у “благословінні” скандального і такого, що “написаний по-дебільному” (с) законопроекту Колесніченка – Олійника …
Політика пам’яті як і люстрація вже кілька років є досить популярними словами в лексиконі журналістів, блогерів, політиків. Проте вживають ці слова переважно як своєрідну метафору, для позначення абстрактного бажання ротації владних еліт. Натомість у наукових колах усталилася думка про історичну пам’ять як важливий елемент ідентичності, чи «поле змагань за ідентичність». Як на будь-якому полі, тут діють певні закони і закономірності, про які досі не наважувалися говорити.
Учасники акції вшанували пам’ять загиблих на вулиці Грушевського хвилиною мовчання, запалили свічки. “Ряженые”, після викрикування антиєвропейських гасел, залишили місце події, а учасники мирно розійшлися, без бійок і провокацій з боку костюмованих персонажів.
Олександр Григорович Шевченко, харків’янин, поїхав на Майдан і опинився під кулями, був поранений в щоку. Він розповідає про те, як це сталося і що було після того.