Три дні я думала, чи писати цей пост. Все ж вирішила писати. Звісно, це якось може зашкодити моїй доньці, яка зараз навчається у випускному класі. Але якщо я зараз не напишу, то шкода буде і для багатьох інших дітей та їхніх батьків.
Багато росіян, таких як Путін та його силовики мають страшенний комплекс меншовартості по відношенню до західного світу. Це було ще у докомуністичній Росії, наприклад, у петровські часи. Такий комплекс породжує страх, а відповідно і агресію
Все до удивления знакомо. И переодетьіе советские офицерьі. И советские ємиссарьі. И подготовленная для переворота политическая сила, которая его и осуществила. Единьій фронт демократов в СБ ООН и советское вето, похоронившее надеждьі Чехословакии на 40 долгих лет…
Зранку наш капелан одягнув нову форму (шили йому на замовлення) – із двома нашитими українськими прапорами (національний та революційний) – і пішов у “русскую православную” церкву служити
Міністерство молоді та спорту України, у співпраці з національно-патріотичними громадськими ініціативами, запланувало на 13-14 жовтня 2015 року Всеукраїнську національно-патріотичну акцію “Покрова Героїв” на Донеччині.
1 вересня мене спіткала новина, що син вивчатиме в 6 класі російську. Я одна на весь клас цього не хотіла. Я не сварилася. Діяла спокійно і впевнено, опираючись на закон
«Украинская нация — это реальность, которая имеет под собой по крайней мере тысячу лет аутентичной истории. Ни один народ не боролся так тяжело, как украинцы, чтобы утвердить свою независимость; украинская земля насквозь пропитана кровью»
Как раз от такого непонимая и появляется ненависть, начинаются конфликты и убийства. Конфликты не между теми кто “за” и кто “против”. Не между теми кто “поддерживает” и кто “не поддерживает”. А между теми кто “понял” и кто ничего “не понял”
когда я слышу это – «даже пробовать не буду», то я понимаю, что скорее всего имею дело с абсолютно конченным человеком, на которого не стоить тратить ни время, ни силы, потому что ему ничто в жизни не поможет. С человеком, который старательно отсекает для себя все возможности и сам захлопывает все дверцы в светлое будущее
Так само робить суспільство, коли шукає вихід зі складного становища в алярмовій ситуації. Воно пригадує, що було раніше і що воно робило в таких випадках раніше. Але брак уважності до минулого не дає підказки, які з тих дій були корисними, які – шкідливими, які – нульовими. І доводиться проходити все це знов і знов