Совок довбаний №21: Приховані злочини срср
Що і звідки знали молоді люди пізнього СРСР про совєцькі злочини? Як влада приховувала тисячі безіменних тіл в спільних могилах?
Що і звідки знали молоді люди пізнього СРСР про совєцькі злочини? Як влада приховувала тисячі безіменних тіл в спільних могилах?
Найкраще в СРСР вміли забувати. Забути власні злочини, забути про жертв, набудувати палаци мрій там, де вбивали і катували, і, як родзинка у булочці, – перекласти вину за власний злочин на когось іншого, наприклад, на німців, як було в Катині, чи на Фінляндію, бо “близько до кордону”, чи на кримських татар, бо з “німцями співпрацювали”. Забуття було настільки майстерним, що абсолютна більшість радянських громадян не згадувалась і не згадувала про правду.
Кажется, получилось так, что Гия (или имя его?) дал в итоге обществу и зачатки политической брезгливости, и начальную волю к противодействию злу, и больше демократии, и совсем другую свободу слова (об эффекте покупаемости вместо самоокупаемости этой свободы он явно не думал), и в целом — много-много предпосылок к движению вперёд, к прогрессу. И оказался после смерти намного сильнее тех, кто его убил, в помыслах и на деле.
Першим вченим, який висунув концепцію геноциду для аналізу тoго явища, що ми тепер називаємо “Голодомором,” був Рафаель Лемкін.
Новоосвячена ікона «Всевидяче око Боже» одразу була передана колективу Центру досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України, світу, безпеки людства та міжнародного правопорядку Миротворець.
Вимагаємо винесення на голосування проекту постанови про Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування злочинів, скоєних під час Євромайдану!