Спільнота Українського католицького університету поділяє стурбованість українського суспільства та міжнародного співтовариства за долю демократії в Україні. Своїми діями влада заганяє громадян у безвихідь та ізолює нашу державу на міжнародній арені як від Сходу, так і від Заходу. Ув’язнення лідерів опозиції, неадекватне застосування сили та нехтування конституційними правами і свободами – все це вказує на те, що ситуація в країні загрожує зловісною трансформацією в бік авторитаризму.
Ми звертаємося до тих, хто сьогодні звершує судилище над своїми політичними супротивниками, негайно звільнити ув’язнених з-під варти і відновити цивілізовані норми судочинства – інакше вам ніколи не вдасться відновити повагу до суду та інших інститутів влади в Україні.
Ми закликаємо можновладців усвідомити всю хибність тих методів управління, які ґрунтуются на несправедливості та хвилево можуть видаватися переможними й успішними. «Не надійтеся на утиск і не пишайтеся грабунком» (Пс 62 (61),11), – каже Господь устами псалмопівця. Пам’ятайте: мати сильну опозицію – важливо не тільки для країни, а й для вас особисто, бо «кожна влада корумпує, а абсолютна влада корумпує абсолютно» (лорд Актон).
Ми висловлюємо свою солідарність із опозицією та іншими політичними в’язнями тоді, коли вони стали жертвами вибіркового застосування закону й політичної розправи. Наша підтримка, однак, не є безумовною, вона буде тривати доти, доки предметом політичного суперництва буде не просто прихід до влади, а забезпечення такої здорової альтернативи, за якої неможливим стане повернення в Україні трагічного досвіду тоталітарного минулого.
Ми закликаємо ієрархів християнських Церков та духовних провідників інших віросповідань подбати про те, щоби в нашій державі здійснювалося мудре повчання князя Володимира Мономаха: «Не дайте сильним погубити людину».
Ми звертаємося до українського суспільства не впадати в розпач, не давати себе нікому залякати та розтоптати власну гідність. З нинішньої кризи нас виведе не народний месник, що стинатиме голови безкарним чиновникам, а солідарна відмова жити в облуді й толерувати зло. Так само не варто чекати порятунку від «доброго царя», з якого політичного табору він би не походив. Ключ до вирішення наших суспільних проблем – у наших руках, у нашій спроможності критично переосмислити ті принципи, за якими живемо та дозволяємо жити нашим політикам. Об’єднуймося в громадські структури, помагаймо один одному й підтримуймо тільки тих лідерів, які розуміють свою владу як служіння, а нашу довіру – як зобов’язання до справедливості.
І хай допоможе нам у цьому Господь Бог!
Ректорат УКУ