22 співробітники Заводу залізобетонних шпал в Кременчуці, які вдалися до страйку 19 вересня, вимагаючи виплатити заборговану зарплату, примусово звільнили з підприємства. Про це заявив журналістам Олег Говорушко, депутат Кременчуцької міської ради від фракції БЮТ. Раніше директор заводу Максим Галушко обіцяв не вдаватися до репресивних заходів.
Олег Говорушко звернувся з приводу порушення трудових прав працівників заводу ЖБШ до прокуратури міста та обласної інспекції з охорони праці.
Раніше в інтерв’ю газеті Кременчуцький Телеграф нинішній директор заводу ЖБШ Максим Галушко обіцяв не звільняти людей через страйк.
Губернатор Полтавщини Олександр Удовиченко, перебуваючи в Кременчуці, заявив, що обізнаний з важкою ситуацією, в яку потрапило кременчуцьке підприємство через відсутність замовлень з боку «Укрзалізниці». За словами Олександра Удовиченка, завод ЖБШ – вузькопрофільне підприємство, якому складно вижити без замовлень для вітчизняних залізниць. Тож обласна влада має намір допомагати вирішувати соціальну проблему через лобіювання інтересів підприємства на державному рівні.
Нагадаємо: Робітники Заводу залізобетонних шпал, що на Третьому Занасипу в Кременчуці, провели 19 вересня страйк. Люди вважають, що це – єдиний спосіб вибити заборговану зарплату, хоч і побоюються репресій із боку власників підприємства
З півсотні людей зустріли журналістів біля Заводу залізобетонних шпал. «Нам нічим дітей годувати. Третій місяць не платять ні копійки», – розповідали робітники заводу. Люди обрали страйк як єдино можливий спосіб «вибити» заборговану їм зарплату. Хоч адміністрація відразу пригрозила звільненнями «за статтею» тим, хто буде «бунтувати». І навіть раніше звичного графіку організувала автобус для тих робітників, які живуть у сусідніх селах. Однак, постійні обіцянки та залякування замість грошей так набридли, що людям увірвався терпець і вони дружно вийшли на страйк.
«Ми не працюємо з самого ранку, – розповіли жіночки. – Завод зупинили, бо минулої п’ятниці попередили: або віддайте зарплату, або будемо протестувати. Тим, хто залишився з нами й не поїхав додому заводським автобусом, ми скинулися по гривні, щоб люди могли добратися додому». На заводі немає профспілки, яка б вела переговори з адміністрацією. Але незважаючи на стихійний характер протесту, люди трималися досить дружно й, переборюючи страх бути звільненими, говорили про свої біди журналістам та Олегу Говорушку, депутату міськради цього округу, який теж свого часу працював на цьому заводі й добре обізнаний із ситуацією.
«Нам не виплатили зарплату за липень та серпень, – скаржились робітники заводу залізобетонних шпал. – Піввересня взагалі не працювали і ніхто й не думає платити за простій. Тепер викликали на роботу, а заплати знову немає. А ще «заморозили» зарплату за кілька місяців минулого року. Ми працювали по десять годин. Хоча в табель начальство ставило вісім. Обіцяли частину грошей віддати готівкою, та так нічого й не віддали». Зарплати на заводі невисокі. За словами робітників, за місяць вони заробляють від 1000 до 1300 гривень.
Люди вперше вдалися до такої гучної акції протесту, хоча конфлікти з адміністрацією виникають на підприємстві постійно. «УкраїнаПромресурс» уже кілька років підряд числиться в усіх бюрократичних реєстрах як один із найбільших боржників області й псує статистику.
Робітники розповіли: до нового року працювали на ТОВ «УкраїнаПромресурс». А в грудні, коли завод працював у дві зміни й успішно продавав продукцію, це ТОВ визнали банкрутом. Їх примусили звільнитися з ТОВ і переписати заяви про прийом на роботу в «Торговий дім «УкраїнаПромресурс». З переоформленням люди втратили відпускні, а також соціальні виплати. «З нас регулярно вираховували внески до пенсійного фонду й інші платежі, але куди ті гроші йшли – невідомо», – говорять робітники. Бо з’ясувалось, що з пенсійним фондом завод не розрахувався і тепер ми лишилися без пенсії».
Банкрутує завод вже вдруге, розповідає Олег Говорушко, депутат міськради. Вперше ліквідаційна комісія на нібито безперспективному підприємстві з’явилась ще в 2003 році. До того колишнє державне підприємство акціонували. Частину акцій викупили робітники, а друга частина належала «Укрзалізниці». Після санації підприємства воно стало належати родині іншого депутата міської ради Сергієві Гамзі.
«ТОВ «УкраїнаПромресурс» винна державі й Пенсійний фонд 5 мільйонів, – каже Олег Говорушко. – З людей платежі бралися, а до фонду не доходили. А зараз ТОВ визнане банкрутом. І фактично ніякої власності за цим ТОВ немає. Бо все більш-менш цінне, що є на заводі, належить іншій комерційній структурі – «Промсерсів-Україна». А ТОВ «УкраїнаПромресурс» у цієї комерційної структури орендувала виробничу базу. Тож формально зміна вивісок – з ТОВ на торговий дім – залишила людей без пенсії».
Юлія Билина,
медіа-центр “Реортер”