Інколи здається, що представники Партії регіонів десь знайшли і досконало вивчили нікому не відомий методичний посібник «Що варто робити, щоб досягнути поховання власного рейтингу». В час, коли прийшла осінь, громадяни, після літнього відпочинку, знову починають уважніше слідкувати за політикою, а поступово наближається період зимового загострення комунальних проблем – регіонали продовжують систематично плодити ініціативи, які можуть втішити хіба їх самих, вперто уникаючи принаймні спроб покращити життя українців хоч би «післязавтра». Хоча, можливо, це є не ознакою прочитання якогось специфічного довідника, а просто панічним намаганням захиститися від неминучого суспільного протесту проти влади, яка цілковито заблукала десь під ялинкою.
В кожному разі, Вадим Колесніченко розробив новий законопроект «Про протидію екстремізму». Екстремізм, як відомо, явище не толерантне, і повагою не користується. Тому депутат запропонував законодавчо закріпити поняття «екстремізм» і нагороджувати терміном «5 років ув’язнення» за екстремістську діяльність. На його думку, екстремізмом слід вважати «діяльність фізичної особи або організації, спрямовану на насильницьке захоплення влади або незаконне втручання в діяльність органів влади, посягання на основи конституційного ладу і національної безпеки». А, власне, екстремістська діяльність – це «перешкода законній роботі державних органів, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій, громадських і релігійних об’єднань або інших організацій, посадовців вказаних органів, комісій, об’єднань або організацій, вчинене із застосуванням насильства або загрозою його застосування».
Українські суди, як відомо, найгуманніші після радянських та найсправедливіші після московських. Тому не потрібно володіти розвиненою фантазією, аби уявити собі такого собі умовного «киреєва», який, поправляючи окуляри, спокійно зачитує передане йому в папці рішення про те, що звичайнісінький пікет адміністрації є «перешкоджанням законній роботі державних органів», акція протесту проти турпоїздок Кіріла Гундяєва – «перешкоджання законній роботі релігійних об’єднань», наприклад. Якщо протестувальники вимагають негайно припинити антиукраїнську діяльність якогось чиновника чи конкретного московського попа. Адже вимога – це «загроза застосування насильства».
Потребу такого закону Колесніченко пояснив зростанням екстремізму і тероризму у світі. Додавши: «Та і у нас останнім часом спостерігаються подібні тенденції – наприклад, перекривають вулиці, відбуваються масові зіткнення з міліцією на мітингах». Так, зіткнення відбуваються. Щоправда, здебільшого міліції з людьми, а не навпаки. І вулиці перекривають. Та не з нагоди здобуття владою чергового успіху хоч би в якійсь сфері. Але ж вертикаль влади в нас зцементована, сувора і безпомильна. Як і її надійна жердина марки «МВС». Тому, коли що… Правильно, винний народ. Тому що влада безпомильна, а, отже, безневинна, як ягня. Разом з ангельського вигляду сержантом, котрий вільно володіє законодавством України і знає «Декларацію про права людини» краще за молитву.
Отож, оскільки всі активні громадяни, а екстремісти перш за все, намагаються якось «групуватися», у законопроекті передбачається винесення органами прокуратури попередження громадській організації, діяльність якої визнана екстремістською. Якщо впродовж року (з дня попередження) виявлять нові факти, що свідчать про наявність ознак екстремізму, то організація буде ліквідована, а її діяльність заборонена. Передбачено покарання і для окремих осіб, що беруть участь в діяльності таких екстремістських організацій. Зокрема, за участь або допомогу в діяльності такої організації – позбавлення волі на термін від трьох до п’яти років. Тобто, якщо хтось попросив роздрукувати листівку про пікет – власник друкарні цілком може замислитися над питанням засушування сухарів. Рівно ж як і журналіст, який виявив політичну «не пильність» і повідомив про такий пікет у своєму ЗМІ. Адже ж – «допомога в діяльності».
А відповідальними за дотримання цього закону пропонується призначити МВС і органи місцевого самоврядування. Тобто, не сподобався дільничному інспекторові чи сільському голові – все, прощайся з родиною на 3-5 років. Адже ж колись-десь кожен щось крамольне буркнув на адресу, наприклад, котрогось комунального підприємства, побажавши їм багато гараздів за невивезене сміття? А це вже «погроза» цілій державній житлово-комунальній сфері.
Перебільшення? Значною мірою, так. Але хіба нас вже може здивувати будь-що, що народиться в головах очільників регіонади, або в їхніх чи то силових, чи то судових крилах? Мабуть, ні.
Втішити може лише одне. Якщо пишуться такі феноменальні законопроекти, це означає, що «регіонада» вже втрачає надію Зберегтися. І готується лише Захищатися. Залякувати погрозами «термінів», просто саджати за грати. А це вже підсвідоме визнання власної приреченості. Тому навіть в «колесніченківстві» можна знайти джерело для оптимізму.
Юлій Хвещук